Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Айвенго

Сталь гострять сини Дракона, Смолоскип — в дочки Генгіста! Вогонь на гострім лезі грає – Не для бенкету меч двосічний! Не шлюбну постіль осяває Блакитне полум'я предвічне! Сталь гостріть! — круки у небі. Смолоскип! — гука Зернебок. Сталь гострять сини Дракона, Смолоскип — в дочки Генгіста.

Над замком хмари понависли, і Ячить орел в сліпому небі. Ти не ячи, смертельний вісник, – Бенкет готується для тебе. Дочки Валгалли[67] вже чекають – Сини Генгіста їдуть в гості. І бубни радісно заграють В руках у дів простоволосих. Спішить до замку не паломник, А воїн у яснім шоломі.

І замок огортає присмерк, І чорні скупчуються хмари, Та скоро червінь вгору присне – Вогонь у піднебесся вдарить. Розвіє прапор пломенистий Цей пожирач палаців пишних, І полум'ям штандарт барвистий На воїнів полеглих дише. Він спрагло лиже кров, що змієм Черленим з рани струменіє.

Хай гине все! Мечі здолали Шоломи осяйні лицарські, І панцирі списи протяли, Й вогонь пожер палати царські. Хай гине все! І рід Генгіста, І гордовите ймення Горси. Скорися долі, меч іскристий, – Пий як вино криваві роси. Ти на смертельному бенкеті Танцюй під сполохи криваві. Ні жаль, ні страх, ні милосердя Твоєї не затьмарять слави. Бо помста мить гуде у скронях, Й ненависть скоро охолоне… Хай гину й я!


Нестримне полум'я перемогло тепер усі перешкоди і знялося до вечірніх небес одним величезним вогняним стовпом. Його було видно здалеку. Падали вежа за вежею. Ще довго на мурі маячіла постать саксонки Ульріки, та зрештою замок із жахливим гуркотом обвалився, поховавши під вогненними руїнами Ульріку та її тирана.



Розділ XXXII

Держава всяка потребує ладу:

Законів — царства, а міста — статутів;

В опришків, що блукають по лісах,

Є правила неписані свої.

Ледь не з часів Адама повелося,

Щоб люди гуртувались у громади,

Закон громаду зближує ще більше.

Старовинна п'єса


анішнє сонце осяяло галявини дубового гаю. Зелене гілля виблискувало перлистими краплинами роси. Лань вивела дитинчат із гущавини лісу, і не було поблизу жодного мисливця, аби вистежити й уполювати стрункого оленя, який величавою ходою виступав на чолі своєї череди.

Розбійники зібралися довкола заповітного дуба на Оленячому пагорбі. Всеньку ніч вони покріплювали свої сили після вчорашньої облоги: одні — вином, інші — сном, а дехто слухав чи й сам оповідав байки про подробиці бою або ж підраховував здобич, що потрапила після перемоги до рук їхнього ватажка.

Здобич ця була чималою. Незважаючи на те, що більшість цінностей згоріла під час пожежі, безстрашні осадники все-таки награбували безліч срібного посуду, дорогої зброї і гарного вбрання. Проте ніхто з них не намагався самовільно привласнити собі щось із трофеїв, усі очікували розподілу добра, зваленого на загальну купу.

Місце збору було біля старого дуба. Але це було не те дерево, до якого Локслі привів уперше Гурта й Вамбу. Цей дуб стояв посередині лісової улоговини, на відстані півмилі від зруйнованого замку Торкілстон. Локслі посів своє місце — трон із дерну, споруджений під сплетеними гілками величезного дерева, а його лісові піддані стовпилися довкола. Він указав Чорному Лицареві на місце праворуч од себе, а ліворуч посадив Седрика.

— Пробачите мене за мою сміливість, шляхетні гості, — сказав він, — але в цих хащах я повелитель: це моє царство, і мої відважні васали зле б подумали про мою могутність, якби я в межах своїх володінь поступився владою комусь іншому. Але де ж наш капелан? Куди подівся чернець? Християнам пристойно розпочати діловий день із ранкової молитви.

Виявилося, що ніхто не бачив паламаря з Копменгерста.

— Боронь Боже! — вигукнув ватажок розбійників. — Сподіваюся, що наш веселий чернець запізнився через те, що трішки пересидів, балакаючи з фляжкою вина. Хто його бачив після взяття замку?

— Я, — озвався Мірошник. — Я бачив, як він вовтузився біля дверей однієї з пивниць і присягався всіма святими, що скуштує, які у барона Фрон де Бефа гасконські вина.


  67 Валгалла — у скандинавській міфології небесний палац для полеглих у бою, рай для хоробрих воїнів.

Попередня
-= 117 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 293.


Останній коментар

Богдан 20:14:52

Ця книга дуже відома, яка містить певну мораль і зміст, який як я бачу не всім дано
зрозуміти. То якщо ви двійошник, який не здатний зрозуміти цей роман В.Скотта, то
вас ніхто не примушує! Але знайти, що це легендарний роман і нічого його
опозорювати!


Богдан 20:11:27

Ця книга дуже відома, яка містить певну мораль і зміст, який як я бачу не всім дано
зрозуміти. То якщо ви двійошник, який не здатний зрозуміти цей роман В.Скотта, то
вас ніхто не примушує! Але знайти, що це легендарний роман і нічого його
опозорювати!


паша 13.11.2017

твір на любителя


Додати коментар