Слава ЗСУ!

"Страх незручно для Сонька, - подумала Аліса. - Але, якщо він спить, то, мабуть, йому байдуже".

Стіл був великий, але всі троє тислися з одного його краю.

- Нема місця! Нема місця! - загукали вони, помітивши Алісу.

- Місця скільки завгодно! - обурилася Аліса й сіла у велике крісло кінець столу.

- Скуштуй вина, - люб'язно запропонував Шалений Заєць.

Аліса кинула оком по столу, але, крім чаю, нічого не побачила.

- Не бачу тут ніякого вина, - сказала Аліса.

- А ніякого й нема, - знизав плечима Шалений Заєць.

- Тоді не вельми ґречно мені його пропонувати! - сердито мовила Аліса.

- Так само, як і сідати за стіл без запрошення, - сказав Шалений Заєць.

*Англійська "сонна миша" - гризун, що живе на дереві; нагадує він радше маленьку білку, аніж мишу Назва dormause походить від латинського дієслова dormire (спати) і пояснюється тим, що ці тваринки - нічні, тож сплять удень; взимку вони теж впадають у сплячку.[66]

- А я не знала, що його накрито тільки для вас, - відказала Аліса. - Тут далеко більше, ніж три чашки.

- Тобі слід постригтися, - сказав Капелюшник. (Він уже давненько пас її цікавими очима й ось нарешті озвався.)

- А вам слід навчитися не зачіпати приватних тем, - з притиском мовила Аліса. - Це дуже нечемно!

Капелюшник витріщив на неї очі, але сказав ось що:

- Чим крук схожий на капшук?

"Ну, тепер буде веселіше! - подумала Аліса. - Люблю загадки!"

- Думаю, я розлущу ваш горішок, - промовила вона вголос.

- Ти думаєш, що зумієш знайти відповідь: ти це хотіла сказати? - мовив Шалений Заєць.

- Саме це, - відповіла Аліса.

- Тоді думай, що кажеш, - мовив Заєць.

- Я завжди думаю! - поквапливо сказала Аліса. - Принаймні... принаймні кажу, що думаю... Зрештою, це одне й те саме!

- Аніскілечки! - скрикнув Капелюшник. - Ти ще скажи, ніби: «я бачу, що їм» і «я їм, що бачу» - одне й те саме.

- Ти ще скажи, - докинув Шалений Заєць, - ніби «я люблю те, що маю» і «я маю те, що люблю» - одне й те саме!

- Ти ще скажи, - підпрягся Сонько із заплющеними, мов у сновиди, очима, що «я дихаю, коли сплю» і «я сплю, коли дихаю» - одне й те саме! [67]

- Щодо тебе, друзяко, то це й справді одне й те саме, - зауважив Капелюшник, і на тому розмова урвалася.

Якусь часину товариство сиділо мовчки, й Аліса намагалася пригадати все з тієї дещиці, яку знала про круків та капшуки.

Капелюшник перший порушив мовчанку.

- Яке сьогодні число? - звернувся він до Аліси, добувши з кишені годинника. Він дивився на нього тривожними очима, тоді струснув ним і приклав до вуха.

- Четверте, - хвильку подумавши, мовила Аліса.

- На два дні відстає, - зітхнув Капелюшник, і додав, світячи лихими очима на Шаленого Зайця:

- Я ж тебе застерігав: масло не годиться для годинників.

- Але ж то було масло найвищого ґатунку, - сумирно відповів той.

- Так, але в нього могли потрапити крихти, - буркнув Капелюшник. - Додумався - мастити кухонним ножем!

Шалений Заєць узяв годинника й похмуро вп'явся в нього очима, тоді вмочив його у свій чай і глянув ще раз, після чого не знайшов нічого кращого, як повторити:

- Але ж масло було найвищого ґатунку!

- Який кумедний годинник, - зауважила Аліса, що з цікавістю зазирала Зайцеві через плече. - Показує дні, але не показує годин!

- Ну то й що? - промимрив Капелюшник. - Може, твій годинник показує роки? [68]

- Певне, що ні, - жваво відказала Аліса. - А все тому, що рік триває дуже довго.

- Отак і мій - сказав Капелюшник.

Аліса розгубилася. Капелюшникові слова, здавалось, були позбавлені будь-якого глузду, хоча вона добре розчула кожне слово.

- Я не зовсім вас розумію, - сказала вона якомога чемніше.

- Сонько знову спить, - зауважив Капелюшник і хлюпнув йому на ніс гарячого чаю.

Сонько нетерпляче труснув головою й озвався, не розплющуючи очей:

- Звичайно, звичайно, те самісіньке хотів сказати і я!

- Ну, як там загадка? Ще не відгадала? - запитав Капелюшник, знову повернувшись до Аліси.

- Здаюся! - сказала Аліса. - І яка ж відповідь?

- Уявлення не маю, - сказав Капелюшник.

- Я так само, - озвався Шалений Заєць.

Аліса стомлено зітхнула:

- І треба ж було вбити стільки часу на загадку, яка не має відповіді!

- Якби ти знала Час так, як я, - насупився Капелюшник, - ти б цього не казала, бо Він - живий.

- Не розумію, - сказала Аліса.

- Ще б пак! - зневажливо тріпнув головою Капелюшник. - Ти ж, мабуть, із Часом ніколи й словом не перекинулася!