Слава ЗСУ!

Нарешті Казна-Що-Не-Черепаха трохи заспокоївся і, все ще подеколи схлипуючи, заговорив:

- Коли ми були маленькі, ми ходили в море до школи. Учила нас стара Черепаха: ми звали її Черешапкою...

- Чому Черешапка, коли вона - Черепаха? - спитала Аліса.

- Як то чому? Бо вона завжди ходила у шапці, - розсердився Казна-Що-Не-Черепаха. - Яка ж бо ти нетямуща!

- Посоромилась би ставити такі дитячі запитання, - докинув Грифон.

Вони обоє замовкли і довго дивилися на бідну Алісу, що ладна була крізь землю провалитися.

Нарешті озвався Грифон:

- Ворушися, старий! Бо так і до вечора не розкажеш.

І Казна-Що-Не-Черепаха продовжив оповідь.

- Отож вір - не вір, але ми ходили до морської школи...

- Я не казала, що не вірю, - уточнила Аліса.

- Казала! - заперечив Казна-Що-Не-Черепаха.

- Прикуси язика! - докинув Грифон, хоч Аліса не встигла й озватися. [92]

- Ми здобули блискучу освіту, - провадив Казна-Що-Не-Черепаха, - бо ходили до школи щодня. .

- Чим тут хвалитися, - сказала Аліса. - я теж ходила до школи щодня.

- До якої? З додатковими предметами? - занепокоївся Казна-Що-Не-Черепаха.

- Авжеж, - відповіла Аліса, - ми вивчали французьку та музику.

- А прання?

- Яке ще прання? - обурилася Аліса.

Казна-Що-Не-Черепасі явно відлягло від серця.

- Виходить, освіта у вас була не найкраща, - сказав він. - А в нас у школі до рахунку завжди приписували: "Доплата: французька, музика і прання"*.

- Сумніваюся, щоб на дні моря була потреба в такому предметі, - зауважила Аліса.

- Мої статки не дозволяли мені його вивчати, - зітхнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Я опанував тільки звичайний курс.

- І яких же предметів вас навчали? - поцікавилася Аліса.

- Спершу, як і належить, вчили чесати і пищати, - відповів Казна-Що-Не-Черепаха. - Далі йшли чотири дії матимачухи: добивання, відбивання, вноження і обділення.

- Вперше чую про вноження, - ризикнула вставити слово Аліса. - Що воно таке?

Грифон здивовано скинув до неба лапи.

*Ця фраза нерідко стояла на шкільних рахунках, що їх присилали за часів Керрола батькам учнів. Вона означала, що за уроки французької та музики, як і за прання білизни в школі, потребувалася додаткова плата. [93]

- Ніколи не чула про вноження! - вигукнув він. - А про вручення ти, сподіваюся, чула?

- Чула - розгублено відповіла Аліса.

- Ну тоді, - не вгавав Грифон, - якщо ти не знаєш, що таке вноження, то ти просто дурка, та й годі!

Заглиблюватися далі в це питання Алісі не стало духу, тож вона обернулася до Казна-Що-Не-Черепахи:

- А чого вас навчали ще?

- Усяких премудрощів, - відповів той і почав перелічувати, загинаючи ласти: - Премудрощів стародавнього і сучасного Аморезнавства, Гастрономії, Дригонометрії... Дригонометром у нас був старий морський вугор, він з'являвся раз на тиждень. А на уроці Хвісткультури він навіть учив нас художнього хвостоспіралювання.

- І як воно виглядало? - поцікавилася Аліса.

- На жаль, не можу показати сам, - розвів ластами Казна-Що-Не-Черепаха. - Надто я відтоді зашкаруб. А Грифон узагалі цього не вчився.

- Я не мав часу, - зізнався Грифон. - Зате я брав мороки у старого краба. То був класичний мучитель. О, ті класики!..

- На жаль, я не ходив до нього на уроки, - зітхнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Казали, він дуже добре знався на забиванні баків?

- Достеменно так... о, так!.. Його мороки забивали памороки! Незрівнянний мучитель! - і собі зітхнув Грифон.

І обоє, затуливши обличчя, схилили голови. [94]

- А скільки годин на день тривала ваша наука? - поквапилася Аліса змінити тему.

- Десять уроків першого дня, дев'ять - другого, і так далі, - пояснив Казна-Що-Не-Черепаха.

- Ну й чудернацький розклад! - вигукнула Аліса.

- Того воно й неука, - зауважив Грифон, - що день у день коротшає.

Ця думка була настільки нова й несподівана, що Аліса мусила подумати трішечки довше^

- Виходить, одинадцятий день був вихідний? - нарешті спитала вона.

- Звичайно, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха.

- А що ви робили дванадцятого дня? - не вгавала Аліса.

- Досить про мороки! - рішуче урвав Грифон. - Розкажи-но їй дещо про наші забави... [95]

Розділ десятий Омарова кадриль

Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і витер ластом сльози. Він глянув на Алісу і вже заговорив би, але горло йому здушив плач.

- Наче йому кістка в горлі стала! - сказав Грифон і заходився його трясти й гупати по спині.

Врешті до Казна-Що-Не-Черепахи повернувся голос, і, обливаючися слізьми, він почав розповідь.