Слава ЗСУ!

Сейді стукнулась своєю пляшкою об мою, примовивши:

— За удачу, Джейку!

— Якщо вона мені знадобиться, це означатиме, що я в диявольській скруті.

Вона закурила сигарету, додаючи й власного диму до сизої вуалі, що вже висіла навкруг світильників. Я сидів праворуч неї, і звідси вона виглядала дійсно перфектно.

Я торкнувся її плеча, вона обернулась, і я поцілував її в ледь розтулені губи.

— Дитинко, — сказав я, — ми завжди встигнемо втекти до Парижа.

Вона вишкірилася:

— До того, що в Техасі, хіба[617].

Стогін майнув натовпом. Щойно від удару чорного білий боксер сів на зад.

10

Головна битва розпочалася о дев’ятій тридцять. На екранах з’явилися бійці зблизька, а коли камера сфокусувалася на Томові Кейсі, в мені обірвалося серце. Його чорне волосся пронизували сиві пасма. Щоки мав обвислі. Жирок живота випинався понад трусами. Проте найгіршими були його очі — якось вони так, неначе спантеличено, визирали з-за шрамованих набряків пухкої плоті. На позір, Кейс не зовсім уявляв собі, де він зараз. Півторатисячний, чи близько того, зал загалом зустрів його вітальними вигуками — врешті-решт, Том Кейс був своїм хлопцем, місцевим, — але я також дочув і досадливі голоси. Він сидів на стільці мішком, вчепившись долонями в рукавицях за канати, з таким виразом, ніби вже програв. Дік Тайгер, навпаки, перебував на ногах, боксуючи з тінню, він проворно стрибав у своїх високих чорних боксерках.

Сейді нахилилася ближче до мене й спитала:

— Щось не дуже гарно це виглядає, милий.

Фраза прозвучала недомовкою століття. Це виглядало жахливо.

Попереду, внизу (звідки екран мав би здаватися якоюсь мрійливою скелею з проектованими на неї мерехтливими фігурами) я помітив Аківу Рота, котрий супроводжував якусь лялечку в норковій горжетці й окулярах а-ля Гарбо[618] до крісла, що, якби бій відбувався не на екрані, містилося б під самим рингом. Кругловидий чоловічок з чадною сигарою, котрий сидів перед нами, обернувся і запитав:

— Ви б на кого поставили, красунечко?

— На Кейса, — хоробро відповіла Сейді.

Кругловидий розсміявся:

— Видко, маєте добре серце. Закладімося по десятці, як ви на таку пропозицію?

— Коефіцієнт чотири до одного, згодні? Якщо Кейс того нокаутує?

— Якщо Кейс нокаутує Тайгера? Закладаємося, леді, — простягнув він їй руку. Сейді її потисла. А потім обернулася до мене з дерзкою усмішкою, що грала в кутику її губ з того боку, де вони залишалися нормально рухомими.

— Доволі зухвало, — сказав я.

— Зовсім ні, — заперечила вона. — Тайгер завалиться в п’ятому. Я вмію провидіти майбутнє.

11

Конферансьє, в смокінгу й не менш як з фунтом бріоліну на волоссі, риссю вибіг на середину рингу, підсмикнув до себе мікрофон, що звисав згори на сріблястому шнурі, і гавкаючим голосом ярмаркового кликуна оголосив статуси бійців. Заграв Національний гімн. Скинувши з себе капелюхи, чоловіки поприкладали праві долоні до сердець. Я чув, як швидко колотиться моє серце, щонайменше сто двадцять ударів за хвилину, а може, й більше. У залі працювали кондиціонери, але піт стікав у мене по шиї, волого було під пахвами.

Дівчина в купальнику, гордливо погойдуючись на високих підборах, обійшла ринг по периметру, високо тримаючи в руці картку з великою цифрою 1.