Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > 451 градус за Фаренгейтом

- Буває, що й не раз.- Вона глянула на щось, за-тиснуте в руці.

- Що там у вас?- поцікавився Монтег.

- Кульбаба. Певне, остання. Я й не сподівалася знайти кульбабу такої пізньої осені. Є така прикмета - потерти нею під підборіддям, чули? Дивіться.- Вона, всміхаючись, доторкнулася підборіддям до квітки.

- Навіщо це?

- Коли залишиться слід,- значить, я закохана. Є слід?

Монтегові нічого не лишалось, як подивитися на її підборіддя.

- Ну що? - запитала дівчина.

- Жовте.

- Чудово! А тепер перевіримо на вас.

- Зі мною нічого не вийде.

- Побачимо.

Не встиг він і ворухнутись, як дівчина тицьнула йому [210] кульбабу в підборіддя. Монтег мимохіть відсахнувся, а вона засміялася.

- Стійте тихо!

Подивившись на його підборіддя, Кларіс насупилась.

- Ну що? - запитав Монтег.

- Як вам не соромно! - вигукнула вона.- Ви ні в кого не закохані!

- Ні, закоханий.

- Але ж цього не видно.

- Я дуже закоханий! - Bin намагався викликати в уяві чиє-небудь обличчя, але марно.- Закоханий!

- О, будь ласка, не дивіться на мене так.

- Це все ваша кульбаба,- мовив він.- Весь пилок перейшов на ваше підборіддя, тож мені не лишилося нічого.

- Так-так, звичайно. Я вас засмутила, еге ж? Бачу, що засмутила... Даруйте, я не хотіла, справді, не хотіла...- Вона легенько торкнулась його ліктя.

- Ні, ні,- поквапливо відповів він.- Усе гаразд.

- Мені треба йти. Скажіть, що прощаєте мені. Я б не хотіла, щоб ви на мене сердилися.

- Та не серджусь я. Хіба що трохи прикро.

- Я йду до свого психіатра. Мене примушують до нього ходити. От і доводиться вигадувати для нього всякі дурниці. Не знаю, якої він про мене думки, але каже, що я справжня цибулина! Мовляв, треба мене облуплювати шар за шаром.

- Мені теж здається, що вам потрібен психіатр,- сказав Монтег.

- Ні, ви так не думаєте. Він зітхнув, а тоді промовив:

- Еге ж, не думаю.

- Психіатр хоче знати, чом це я блукаю в лісі, дивлюся на птахів і ловлю метеликів. Колись я покажу вам свою колекцію.

- Гаразд.

- Вони хочуть знати, як я проводжу свій час. Кажу їм: іноді просто сиджу й думаю. Але не кажу, про що. А іноді кажу, що люблю закинути голову, як оце зараз, і ловити дощові краплини язиком. Вони смачні. Ви хоч раз пробували?

- Ні, я...

- Ви пробачили мені, так? [211]

- Так.- Він замислився.- Так, пробачив. Сам не знаю чому. Ви якась дивна: на вас ображаєшся і легко вибачаєш. То, кажете, вам сімнадцять?

- Так, через місяць виповниться.

- Дивно. Як дивно. Моїй дружині тридцять, але ви з вигляду часом набагато старша. Не можу позбутися цього відчуття.

Попередня
-= 10 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 21.

Останній коментар

Влад 02.03.2023

Мій друже, набагато літературніше можна
сказати "член" але ще краще, буде не
згадувати це слово якщо не йдеться про
медичні справи. Хоча комент залишений 2014
року, думаю ти вже подорослішав, все
зрозумів і не робиш такого надалі.


  12.02.2017

а що означають числа[ ... ]?


  09.06.2016

Жаль, що скорочено(


Додати коментар