Слава ЗСУ!

- Ми повинні оголосити цього Сноу зрадником і бунтівником, - підтримав сір Харіс. - Нехай чорні брати видадуть його.

Великий мейстер важливо кивнув, погоджуючись з ними.

- Пропоную повідомити Чорний Замок, що вони більше не матимуть людей, поки не приберуть Сноу.

- Нашим новим кораблям знадобляться веслярі, - вставив Уотерс. - Нехай лорди відправляють своїх злодюжок не на Стіну, як раніше, а до нас.

Квиберн з посмішкою подався вперед.

- Нічна Варта захищає нас від снарків і грамкінів. Я за те, щоб допомогти хоробрим чорним братам, мілорди.

- Що ви таке говорите? - втупилася на нього Серсея.

- Чисту правду. Варта вже багато років відчуває нестачу у людях. Якщо лорд Станіс послухав їх прохання, чи може король Томен залишитися глухим? Добре б його величності послати на Стіну чоловік сто. Нібито для того, щоб надіти чорне, а на ділі...

- Щоб змістити Джона Сноу! - захоплено завершила Серсея. Ні, не даремно вона взяла Квиберна в свою раду. - Саме так ми і зробимо, - засміялася вона. Якщо цей байстрюк дійсно син свого батька, він нічого не запідозрить. Ще й подякує її, перш ніж отримає клинок між ребер. - Тут, звичайно, потрібна обережність. Надайте це мені, мілорди. - Королева була задоволена. Так і треба розправлятися з ворогами - кинджалами, а не указами. - Ми добре попрацювали сьогодні, дякую. Є ще що-небудь?

- Останнє, ваша величність, - ніби вибачаючись, промовив Уотерс. - Не хотілося б займати раду дрібницями, але в гавані ходять дивні чутки. Моряки зі Сходу говорять про драконів...

- А також про мантикорах і бородатих снарках? - усміхнулася Серсея. - Коли почуєте щось про карликів, мілорд, приходьте до мене. - Вона піднялася, даючи зрозуміти, що засідання закінчено.

Надворі дув різкий осінній вітер, і дзвони Великої Септи продовжували дзвонити. Два десятки лицарів, билися з мечами і щитами, теж виробляли чималий шум. Сір Борос Блаунт проводив королеву в її покої, де леді Меррівезер чогось сміялася разом з Доркас і Джаселиною.

- Що вас так розсмішило?

- Близнюки Редвин, - сказала Таєна. - Вони обидва закохані в леді Маргері. Раніше вони билися за того, хто буде лордом Бору, а тепер намірилися обидва вступити в Королівську Гвардію, щоб бути поруч з маленькою королевою.

- Веснянок у них завжди було більше, ніж мізків. - Втім, це корисно знати. Якщо Орясина або Боббера застукають у ліжку у Маргері... Цікаво, чи подобаються маленькій королеві веснянки. - Поклич сюди сіра Осні Кеттлблека, Доркас.

- Слухаюсь, ваша величність, - спалахнувши, відповіла дівчина.

- З чого це вона так розчервонілась? - поцікавилася Таєна Меррівезер, коли Доркас вийшла.

Тепер прийшла черга Серсеї сміятися.

- Любов. Вона поклала око на нашаго сіра Осні. - Він молодший з братів Кеттлблеків, той, що голить бороду. У нього, як і у Осмунда, волосся чорне, ніс гачком і посмішка завжди напоготові, але на щоці, стараннями однієї з повій Тіріона, залишилися глибокі борозни. - Він, мабуть, зачарував її своїми шрамами.

- Оце ось, - з пустотливою іскрою в очах підтвердила леді Меррівезер. - Шрами надають чоловікові небезпечний вид, і це запалює жінок.

- Як відверто ви говорите, міледі, - подразнила її королева. - Якщо небезпека так збуджує вас, навіщо ж ви пішли заміж за лорда Ортона? Він дуже милий, бузсумнівно, проте... - Петір якось помітив, що Ортон має велику схожість з рогом достатку, який прикрашає його герб: волосся у нього морквяного кольору, ніс як буряк, а замість мізків розварений горох.

- Мілорд швидше добрий, чим небезпечний, це так, - засміялася Таєна. - Втім... сподіваюся, що ваша величність не подумає про мене надто погано, але я була не зовсім дівчиною, коли лягала в його ліжко.

Всі ви у Вільних Містах повії , що вже там говорити. Ще одне корисне знання - колись воно може їй стати в нагоді.

- Скажіть мені, хто був ваш перший коханець... такий небезпечний?

Таєна почервоніла, ставши ще більш смуглявою.

- Не варто було б говорити... але ж ваша величність збереже мій секрет?

- У чоловіків - шрами, у жінок - таємниці. - Серсея поцілувала Таєну в щоку. Нічого , голубонько , скоро ти мені все розкажеш.

Доркас привела сіра Осні, і королева відпустила своїх дам.

- Сідайте зі мною біля вікна, сір. Вина? - Вона наповнила його чашу власноруч. - Ваш плащ сильно поношений. Я маю намір дати вам новий.

- Білий? Хіба хто-небудь помер?

- Поки що ні. Ви хотіли б служити в Королівській Гвардії разом зі своїм братом?

- З дозволу вашої величності, я волів би служити в гвардії королеви. - Осні усміхнувся, тому подряпини у нього на щоці стали яскраво-червоними. Серсея провела по них пальцями.