Слава ЗСУ!

- Ви вже вибачте, принцеса, - тихо промовив Гаррин, - але цей чоловік мені не подобається.

- Шкода, - зауважив Дрю, - він то, здається мені, від тебе без розуму.

- Він нам потрібен, - нагадала всім Аріанна. - Без його замку нам просто не обійтися, і його меч, можливо, теж знадобиться.

- Гірський Притулок - не єдиний замок у Дорні, - вставила Цятка, - і є багато інших лицарів, які люблять вас. Дрю, скажімо.

- Вірно, - підтвердив той. - У мене чудовий кінь, славний меч, і доблестю я поступаюся... ну, хіба що деяким.

Якій - небудь парі сотень, сір, - підказав Гаррин.

Аріанна мовчала. Дрю і Цятка - самі близькі друзі після кузини Тієни, а Гаррин дразниться її з тих самих пір, як вони разом смоктали груди його матері, але зараз вона не в тому настрої, щоб жартувати. Сонце зайшло, і на небо висипали зірки. Скільки ж їх... Аріанна притулилася спиною до колони. Може, і її брат дивиться на ті ж зірки, де б він не був? Бачиш он ту білу, Квентін? Як яскраво вона горить. Це зірка Німерії , а той чумацький шлейф позаду неї - це десять тисяч кораблів. За життя вона не поступалася чоловікам , і мене чекає та ж доля. Ти не відбереш у мене те , що належить мені по праву народження.

Квентін був ще малий, коли його відправили в Айронвуд, занадто малий, на думку матері. У Норвосі не прийнято віддавати дітей на виховання чужим людям, і леді Мелларіо так і не пробачила принца Дорана за те, що розлучив її з сином.

«Мені це не більше до вподоби, ніж тобі, - підслухала якось Аріанна слова свого батька, - але на мені кровний борг, і Квентін - єдина монета, яку лорд Ормонд згоден прийняти».

«Монета? - вигукнула мати. - Він твій син! Що це за батько, який сплачує борги власною плоттю і кров'ю?»

«Це принц», - відповів на це Доран Мартелл.

Він досі вважає, що його син у лорда Айронвуда, але мати Гаррина бачила Квентіна в Дощатому місті, переодягненого купцем. А супутник його дуже схожий на Клотуса Айронвуда, безпутного сина лорда Андерса. Їх супроводжує мейстер, знає мови. Мій брат не такий розумний , як він вважає , думала Аріанна. Розумний чоловік відплив би з Староміста, навіть якщо б це означало зробити великий гак. У Старомісті він міг би залишитися невпізнаним. А в Дощатому місті у Аріанни друзі, і вони, природно, задалися питанням, з чого це принцу і сина лорда заманулося податися за море під фальшивими іменами. Один з цих друзів, пробравшись вночі у віконце тихенько відімкнув залізну скринька Квентіна і знайшов усередині цікаві сувої.

Аріанна багато б віддала, щоб дізнатися, чи сам Квентін задумав цю поїздку... але на згаданих свитках стояла печатка з сонцем і списом Дорна. Родич Гаррина не посмів її розкрити і прочитати написане, однак...

- Принцеса... - Поруч з нею при світлі зірок з'явився сір Герольд.

- З полегшенням, - сухо мовила Аріанна.

- Дякую. Пісок теж залишився вдячний, ввібравши мою вологу. - Він поставив ногу на голову впалої статуї - вона, мабуть, зображував Діву, поки піски не стерли її обличчя. - Але поки я її висловлював, мені прийшло в голову, що ваш план може не принести бажаного.

- Чого ж я, по вашому, бажаю, сір?

- Звільнення піщаних змійок. Помсти за Оберина і Елію. Вірно я кажу? І скуштувати, яка на смак левова кров.

І здійснити мої спадкові права , додала про себе Аріанна. Отримати Сонячний Спис і батьківське місце. Отримати Дорн.

- Я бажаю справедливості, - відповіла вона вголос.

- Називайте як хочете. Коронувати маленьку Ланістер - порожня витівка. Вона ніколи не сяде на Залізний Трон. І війни, бажаної вам, не буде. Лева не так то легко роздратувати.

- Лев помер, і хто знає, який з дитинчат левиці більше дорожчий.

- Той, який у неї в лігві. - Сір Герольд оголив меч блиснув при світлі зірок. - Ось що починає війни. Не золота корона - сталевий клинок.

Я не вбиваю дітей , подумки відповіла Аріанна.

- Сховайте його. Мірцелла знаходиться під моїм захистом. І ви знаєте, що сір Аріс не дозволить навіть волосу впасти з її голови.

- Я знаю одне, міледі: Експерти вбивають Окхартів ось вже кілька тисяч років.

У неї перехопило дух від такого нахабства.

- Мені здається, Окхарти за цей час вбили не менше Дейнів.

- У кожній родині свої традиції. - Темна Зірка прибрав меч у піхви. - Сходить місяць, і я бачу, що ваш зразок всіх досконалостей їде сюди.

Він славився гостротою свого зору. Скачучий по пустелі вершник на високому сірому коні дійсно виявився сіром Арісом в білому плащі. Принцеса Мірцелла сиділа позаду нього, теж закутана в плащ. Низько надвинутий капюшон приховував її золоті локони.