Слава ЗСУ!

- Добре, паніматко, - слухняно відповів хлопчик.

- От і розумниця. - Серсея не мала наміру випускати з рук кермо правління до самого повноліття сина. Я півжиття чекала цього , нехай і він почекає , говорила вона собі. Вона грала роль слухняної дочки, соромливої нареченої, поступливої дружини. Страждала від п'яних ласк Роберта, ревнощів Джеймі, насмішок Ренлі. Терпіла хіхікаючого Вариса і скрегочучого зубами Станіса. Підстроювалась до Джона Аррена, Неда Старка і злісного карлика, свого брата, щоразу обіцяючи собі, що коли-небудь настане її черга. Якщо Маргері Тірел задумала позбавити її жаданого урочистості, хай краще подумає ще раз.

Снідала вона, однак, у поганому настрої, а залишок ранку провела з лордом Джайлсом і його рахунковими книгами, слухаючи його кашель про зірок, оленях і драконів. Потім лорд Уотерс доповів, що три перших військових корабля майже закінчені, і просив ще золота, щоб обробити їх з належною розкішшю. Їй було приємно задовольнити його прохання. Вона обідала з членами купецьких гільдій, які скаржилися, що горобці заповнюють вулиці і ночують прямо на площах. Доведеться, можливо, наказати золотим плащам вигнати цих волоцюг з міста, подумалося їй, - і тут у залі з'явився великий мейстер.

На останніх радах Піцель вів себе вкрай сварливо. Він залишився незадоволений капітанами, яких Аурин Уотерс підібрав для нових суден. Всі вони були молоді, а Піцель ратував за досвід і наполягав, щоб кораблі віддали капітанам, які вціліли після битви на Чорноводній. «Це славні моряки, які довели свою вірність на долі», - говорив він. «Вони довели тільки одне - що вміють плавати, - заперечила йому Серсея, яка прийняла бік лорда Уотерса. - Мати не повинна жити довше за своїх дітей, а капітан - довше свого корабля». Її слова Піцелю не припали до вподоби.

Сьогодні він був розташований більш мирно і навіть зобразив на обличчі посмішку.

- Добрі вісті, ваша величність, - оголосив він. - Віман Мандерлі виконав ваш наказ і обезголовив Станнісового цибульного лицаря.

- Це достеменно відомо?

- Голова і руки страченого виставлені на міській стіні Білої Гавані. Лорд Віман засвідчує це, а Фреї підтверджують. Вони бачили цю голову з цибулиною в роті, і пальці на одній руці вкорочені.

- Чудово. Сповістіть Мандерлі, що сина буде йому повернуто, бо він довів свою відданість королю. - Тепер у Білій Гавані теж настане мир, а Русе Болтон зі своїм байстрюком йдуть на Рів Кейлин з двох сторін - один з півдня, інший з півночі. Як тільки Рів буде взято, вони спільними силами виб'ють остров'ян з Торрхенового Долу і Темнолісся. Це дозволить їм укласти союз з рештою прапороносців Неда Старка, коли прийде час виступити проти Станіса.

На півдні Мейс Тірел розкинув табір під стінами Штормового Краю і бомбардує замок камінням - без особливого, втім, успіху. Гарний вояк! Йому слід помістити в гербі товстуна, який сидить на своїй жирній дупі.

Прийом нудного браавоського посла вона вже відкладала на два тижні і охоче відклала б ще на рік, але лорд Джайлс заявив, що не в змозі більше витримувати його натиск. Королева починала замислюватися, чи є у лорда скарбника сили хоч на що-небудь, крім кашлю.

Браавосієць представився як Нохо Діміттіс - ім'ячко якраз для нього. Навіть голос його дратував королеву. Вона неспокійно совалася на сидінні, гадаючи, чи ще довго їй доведеться вислуховувати його зухвалі промови. Шипи і леза Залізного Трону позаду неї відкидали на підлогу моторошні тіні. Тільки сам король або його правиця мали право сидіти на ньому. Серсея займала місце у його підніжжя, у золоченому кріслі з червоними подушками.

- Цією справою повинен займатися швидше наш лорд-скарбник, - ввернула вона, як тільки браавосієць зупинився перевести дух.

Це явно не задовольнило благородного Нохо.

- Я мав уже шість бесід з лордом Джайлсом. Він кашляє і просить його вибачити, а золота як не було, так і немає.

- Поговоріть в сьомий раз, - люб'язно запропонувала Серсея. - Число сім священне для нас.

- Ваша величність зволить жартувати, я бачу.

- Жодним чином. Хіба я посміхаюся? Або сміюся? Запевняю вас, коли я жартую, ніхто не може втриматися від сміху.

- Король Роберт...

- ...помер, - сказала королева. - Залізний банк отримає своє золото, як тільки ми придушемо цей заколот.

Він наважився кинути на неї гнівний погляд.

- Ваша величність...

- Аудієнція закінчена. - Вона досить натерпілася для одного дня. - Сір Меррин, проводите благородного Нохо Діміттіса, а ви, сер Осмунд, ідіть зі мною. - Їй хотілося прийняти ванну і переодягнутися до приходу гостей. Вечеря обіцяла бути не менш нудним. Важка це робота - управляти королівством, тим більше сімома королівствами.