Слава ЗСУ!

- Беззбройних брави ніколи не зачіпають, навіть такі верблюжі какашки, як Терро і Орбело.

- Ти хто?

- Ніхто. - Від неї пахло рибою. - Раніше була кимось, а тепер стала ніким. Можеш звати мене Кішкою Кет, якщо хочеш. А ти хто?

- Семвел з дому Тарлі. Ти добре говориш на загалній.

- Мій батько був майстром над веслярами на «Німерії». Якось він сказав на вулиці, що моя мати красивіше, ніж Соловей, і його вбили за це. Не ці верблюжі какашки, а справжній браво. Коли небудь я йому горло переріжу. Капітан не залишив мене на борту, зсадив на берег, а Бруско прийняв до себе. Тепер я ходжу з його тачкою. А ти на який корабель хочеш сісти?

- Ми оплатили проїзд на «Леді Ашенорі».

- Вона пішла давно, - підозріло примружилася дівчинка. - Ти що ж, не знав?

Знав, пречудово знав. Вони з Дареоном стояли на пристані, дивлячись, як піднімаються і опускаються весла «Ашенори», що йде повз «Титану» у відкрите море. «Ну, ось і все», - сказав тоді Дареон. Будь Сем сміливіше, він зіштовхнув би його у воду. Коли він хоче спокусити будь-яку дівчину, у нього з язика мед струмує, а затриматися в Браавосі капітана умовляв один тільки Сем. «Я і так вже три дні чекаю вашого старигана, - відрізав той. – Мої трюми повні до відмови, а люди вже полюбилися з дружинами на прощання. «Ашенора» піде з першим припливом, будете ви на борту чи ні».

«Прошу вас, - благав його Сем. - Ще кілька днів, про більше я не прошу. Коли мейстер Ейємон зміцніє...»

«Він зміцніє, як же. - Минулої ночі капітан сам зайшов до них в готель, щоб поглянути на Ейємона. - Він зовсім поганий, і я не хочу, щоб він помер на моєму кораблі. Залишайтеся з ним або киньте його, мені справи немає. Я відчалюю». Що ще гірше, він відмовився повернути гроші, які отримав за проїзд. «Ви взяли кращу каюту, і вона чекає на вас. Якщо вам не до вподоби її зайняти, я тут ні при чому. З якого дива я повинен нести збитки?»

Тепер ми могли бути вже в Синьому Долі , з сумом подумав Сем, а з попутним вітром і до Пентоса би не дійшли.

Але що користі розповідати все це дівчинці з тачкою?

- Ти казала, що бачила співака...

- У «Щасливому порту». Він на Морячці хоче одружитися.

- Одружитися?

- Ага. Вона спить тільки з тими, хто на ній одружується.

- Де він, цей «Щасливий порт»?

- Навпроти «Корабля скоморохів». Можу показати.

- Я знаю дорогу. - Вивіску «Корабля скоморохів» Сем вже бачив раніше. - Мені треба Харенхол . - Не можна Дареону одружитися! Він давав присягу.

Сем поплив по слизьких каменям. Він віддувався, чорний плащ плескав у нього за спиною. На бігу він притримував пояс. Зустрічні поглядали на нього з цікавістю, бродячий кіт з шипінням відскочив.

Як тільки він червоний, захеканий, увійшов у «Щасливий порт», на шиї у нього зависла одноока жінка.

- Не треба, - сказав Сем. - Я не для того прийшов. - Вона відповіла, щось на браавоскому. - Я не знаю вашої мови, - сказав Сем по Валірійськи. Він обвів поглядом таверну, де горіли свічки і тріщав вогонь у вогнищі. Хтось пілікав на скрипці, дві дівчини, взявшись за руки, танцювали навколо червоного жерця. Одноока пригорнулася до Сема грудьми. - Прошу вас, не треба.

- Сем! - вигукнув знайомий голос. - Пусти його, Уна, - це Сем Смертоносний, мій брат по Варті!

Одноока відліпилася, продовжуючи тримати Сема за руку.

- Я готова померти від його удару, - зголосилася одна з танцівниць.

- Як по-твоєму, він дасть мені помацати свій меч? - запитала інша. На стінах була намальована пурпурова галея, команду якої складали жінки - голі, але у високих морських чоботях. В кутку похрапував тирошійський матрос з пишною червоною бородою. Літня грудаста жінка грала в плашки з чорношкірим уродженцем Літніх островів у вбранні з чорного і червоного пір'я. Посеред кімнати сидів Дареон, тримаючи на колінах дівчину, одягнену в його чорний плащ.

- Смертоносний, - п'яним голосом продовжував співак, - познайомся з моєю леді дружиною. Жінки тануть, як масло, коли я співаю, і я теж не встояв. - Він поцілував дівчину в ніс. - Поцілуй Смертоносного, дружина, він мій брат. - Дівчина піднялася, і Сем побачив, що під плащем на ній немає нічого. - Не думай спокусити мою дружину, Смертоносний, - засміявся Дареон, - зате з її сестричок можеш вибрати будь-яку. Вважаю, що грошей у мене вистачить.

Грошей, які йому належало купити їжі - і дров, щоб зігріти мейстера Ейємона.

- Що ти наробив? Ти не вправі одружитися. Ти, як і я, дав присягу. Тобі за це можуть відрубати голову.

- Ми одружилися тільки на одну ніч, Смертоносний. За це навіть в Вестеросі голови не позбавляють. Ти хіба сам не ходив в Кротове містечко пошукати захованих скарбів?