Слава ЗСУ!

Коли ріг пролунав тричі, петлі заскрипіли, і ворота повільно відчинилися. Стіни замку Чорного Харрена були так товсті, що Джеймі минув десяток амбразур, перш ніж опинитися на освітленому сонцем подвір'ї, де він не так давно попрощався з Кривавими Скоморохами. Крізь втоптану землю проросли бур'яни, мухи дзижчали над дохлим конем.

З веж вийшли кілька людей сіра Григора - усі як один з жорсткими очима і міцно стиснутими щелепами. Тільки такі солдати і могли служити у Гори. В злодійстві й жорстокості Криваві Скоморохи перевершили їх зовсім ненабагато.

- Єдрит твою! Джеймі Ланістер! - випалив немолодий вже латник. - До нас завітав сам Царевбивця, хлопці, спис мені в дупу!

- Ти хто такий? - запитав Джеймі.

- Сір називав мене Сраним Ротом, мілорд. - Він попльовував на руки і потер собі щоки - красу навів, треба думати.

- Чудово. Хто тут головний, ти?

- Я? Хріна з два. - Крихт, що застрягли в бороді лихослова, вистачило б на прогодування цілого гарнізону. Джеймі не стримав сміху, і Сраний Рот, прийнявши це як знак схвалення, теж зареготав, додавши: - Спис мені в дупу!

- Чули прохання? - звернувся Джеймі до Ілина Пейна. - Візьміть спис достовірніше і вставте йому.

У Пейна списа не було, але Безбородий Джон Битли залюбки кинув йому своє. П'яний гелгіт Сраного Рота обірвався як по сигналу.

- Заберіть від мене цю хрінь.

- Думай вперед, про що просиш, - порадив йому Джеймі. - Так хто ж тут головний? Сір Григор призначив когось каштеляном?

- Поллівера, - відповів інший солдат, - та тільки його Пес вбив. І його, і Лоскотуна, і хлопчину Сарсфилда.

Знову Пес.

- Почім ти знаєш, що це був Сандор? Ти його бачив?

- Ні, мілорд, ми самі не бачили. Нам сказав шинкар.

- Це сталося в готелю на перехресті доріг, мілорд, - подав голос молодший з солдатів, з копицею жовтого волосся. На шиї у нього висіло намисто, що належало раніше Варго Хоуту, - монети зі ста далеких країн, срібні і золоті, мідні та бронзові, круглі, квадратні, трикутні, упереміж з кільцями і шматочками кістки. - Шинкар клявся, що зробив це чоловік з наполовину спаленим обличчям. З ним був ще малий обірванець. Вони порубали Поллівера з Лоскотуном на шматки і поїхали вниз по Тризубу, так нам сказали.

- Ви послали за ними погоню?

Сраний Рот зморщився, ніби від болю.

- Ні, мілорд, не послали, єдрьона мати.

- Якщо пес сказився, йому слід перерізати горлянку.

- Ну, я Поллі не сказати щоб сильно любив, а Пес сіру братом доводиться, ну і...

- Тут ми схибили, мілорд, - втрутився солдат з монистом, - але треба бути божевільним, щоб лізти в бійку з Псом.

Він сміливіше інших, відзначив про себе Джеймі, і п'є менше, ніж Сраний Рот.

- Злякалися, стало бути.

- Не те щоб злякалися, мілорд, - просто залишили його людям краще нас. Сіру, приміром сказати, чи вам.

Так , будь у мене дві руки... Джеймі себе не обманював. Тепер Сандор його б прихлопнув як муху.

- Як тебе звати?

- Раффорд, мілорд, але всі мене кличуть Раффом.

- Збери весь гарнізон у Залі Тисячі Вогнищ, Рафф. І полонених теж, я хочу на них подивитися. І цих готельних повій. Не забудемо і Хоута. Звістка про його смерть мене засмутила, і я хотів би глянути на його голову.

Голову принесли, і виявилося, що козлу перед смертю відрізали губи, вуха і ніс. Незважаючи на ці каліцтва і виклювані очі, Джеймі з упевненістю упізнав його по рідкій борідці довжиною в два фути. На черепі, крім неї, збереглося лише кілька шматочків плоті.

- А де тіло? - запитав Джеймі.

Всі потупилися, і Сраний Рот нарешті промимрив:

- Згнило, сір. І з'їдено.

- Один полонений все просив їсти, - пояснив Раффорд, - от сір і наказав нагодувати його смаженою козлятиною. Для початку сір відрубав Хоуту руки і ноги, вони і пішли на печеню.

- Майже все зжер той жирняга, - додав Сраний Рот, - але сір велів, щоб всім полоненим дали покуштувати. І самому Хоуту теж - щоб, значить, сам себе їв. Ми в нього пхаємо, а він ниє, і жир по борідці тече.

Твої пси сказилися обидва, батьку. Джеймі пригадалися казки, які він чув дитиною в Скелі Кастерлі, про шалену леді Лотстон, яка приймала ванни з людської крові і влаштовувала людожерські бенкети тут, у цих стінах.

Помста раптово втратила для нього всякий смак.

- Викинь це в озеро. - Джеймі кинув Печу голову Хоута і звернувся до зібравшогося гарнізону: - Поки лорд Петір не прибуде сюди, щоб вступити у володіння, Харренхоллом від імені короля буде командувати сір Боніфер Хасті. Охочі залишитися з сіром Боніфером, можуть перейти під його руку. Інші відправляться зі мною в Ріверран.