Слава ЗСУ!

- Виходить, тепер ми работорговці? - не вгамовувався Читець. - І все це заради драконів, яких ніхто тут в очі не бачив? Ми готові йти на край світу слідом за байкою п'яних матросів?

Його слова викликали нарікання та схвалення.

- Затока Работоргівців дуже далека від нас, - зауважив Кульгавий Ральф.

- І дуже близька до Валірії, - підхопив Квеллон Хамбл.

- Хайгарден куди як ближче, - погодився з ними Фралегг Сильний. - Краще пошукати драконів там - тих, що карбують із золота.

- Навіщо блукати по морях, коли перед нами лежить Мандер? - запитав Альвин Шарп.

- Староміст багатий, а Бор і того багатше, - схопився на ноги Рудий Ральф Стонхауз. - Флот Редвина звідти пішов. Варто лише простягнути руку, щоб зірвати самий спілий плід Вестероса.

- Плід? - Блакитне око короля стало чорним. - Тільки боягуз стане рвати плід, коли може зайняти весь сад.

- Хочемо Бор, - заявив Рудий Ральф, і інші підтримали його. Еурон, послухавши їх крики, зістрибнув зі столу, згріб замарашку за руку і вийшов з нею геть.

Втік , підібгавши хвіст. Схоже , ти сидиш на Морскому Троні вже не так міцно , як кілька хвІлин тому , Еурон. В затоку Работоргівців вони за тобою не підуть. Даремно, мабуть, Віктаріон вважав їх такими жалюгідними псами і безмозкими дурнями. Піднявшись духом від цієї думки, він осушив чашу і випив ще одну з Нутом - на знак того, що не ображений на Цирульника за його лордство, хоча б і отримане з рук Еурона.

Сонце вже зайшло, але в залі палали рудим полум'ям смолоскипи. Дим від них сірою хмарою висів під кроквами. Хмільні переможці виходили танцювати з топірцями. Лукас Лівша забажав одну з дочок лорда Хьюетта і взяв її прямо на столі під крики і плач сестер.

Віктаріона хтось постукав по плечу. Обернувшись, він побачив Еуронового сина, хлопчика років десяти, з кучерявим волоссям та чорною, як бруд, шкірою.

- Батько хоче з тобою говорити.

Віктаріон встав, похитуючись. В його великому тілі поміщалося багато вина, але на цей раз він перебрав мірку. Я забив її на смерть власними руками , думав він, але Еурон вбив її ще раніше , коли переспав з нею. У мене не було вибору. Слідуючи за хлопчиском, він покинув зал і піднявся по гвинтових сходах. Крики і зойки знизу поступово затихли - тепер в тиші чулися тільки їхні кроки по каменю.

Еурон зайняв спальню лорда Хьюетта. Побічна дочка лорда в чому мати народила похрапувала на ліжку. Вороняче Око стояв біля вікна і пив з срібного кубка. Крім соболиного плаща, що належав перш Блекриду, і червоної шкіряної наліпки, що прикривала око, на ньому рівно нічого не було.

- Хлопчиськом мені все снилося, що я вмію літати, - промовив він. - А прокинусь - і не можу, та й мейстер каже, що не можна. Але що, якщо він брехав?

В кімнаті тхнуло вином, кров'ю і зляганням, але з відкритого вікна пахло морем. Солоний холодок прочищав голову.

- Про що це ти?

Еурон повернувся до брата обличчям, скривив у посмішці сині губи.

- Може, ми всі вміємо літати. Напевно знати не можна, поки не вискочиш з такої ось високої вежі. - Вітер, увірвавшись в вікно, роздмухав його плащ. Його нагота бентежила Віктаріона, здавалася йому непристойною. - Ніхто не знає по-справжньому, на що він здатний, поки не наважиться стрибнути.

- Ось вікно, стрибай. - Терпіння Віктаріона закінчувалось, поранена рука давала про себе знати. - Чого тобі треба?

- Мені потрібен весь світ. - Вогонь, танцюючий в осередку, відбивався в усмішливому оці Еурона. - Налити тобі Хьюеттового вина? Вино все солодше, коли відбираєш його у ворога.

- Ні. - Віктаріон відвів очі. - Закрийся.

Еурон сів і запахнувся, прикривши сором.

- Я й забув, який дрібний і галасливий народець мої Залізні Люди. Я хочу привезти їм драконів, а вони вимагають виноградних ягід.

- Виноград солодкий на смак, а з його соку роблять вино. Він корисний на відміну від твоїх драконів.

- Дракони несуть смерть. - Вороняче Око відпив з срібного кубка. - Я тримав драконівське яйце ось в цих руках, брат. Один мирійський чарівник клявся, що дракон вилупиться, якщо я дам йому рік і стільки золота, скільки він зажадає. З часом мені набридли його відмовки, і я з ним покінчив. «Але ж року ще не пройшло», - сказав він, притримуючи руками власні випущені кишки. - Еурон засміявся. - А Крагорн помер.

- Хто?

- Чоловік, який сурмив у мій драконівський ріг. Мейстер розкрив його, і виявилося, що легені в нього почорніли, як сажа.

Віктаріон здригнувся.

- Покажи мені те драконівське яйце.

- Я викинув його в море, коли був у поганому настрої. Знаєш, я знаходжу, що Читець в чомусь правий. Великий флот не зможе триматися купчасто при такому довгому плаванні. Тільки для кращих наших кораблів з кращими людьми на борту є надія дійти до затоки Работоргівців і повернутися назад. Я кажу про Залізний Флот.