Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Бенкет Стерв'ятників

- Так, я Довга Джейна Хедль. Далі що?

- Мої супутники, - ледве ворочаючи язиком, сказала Брієна. Хтось напхав їй в голову мокрої вовни. Може, вона все ще марить? - Септон Мерибальд - добрий, святий чоловік, Подрик - ще хлопчик, а сір Хіль ні в чому перед вами не винен. І Собака - що ви зробили з Собакою? - Вона тільки тепер згадала, що давно не чула його гавкоту.

- Собака жива здорова і йде своєю дорогою, як і всі інші, - сказала дівчина. - Нам потрібна тільки ти.

- Думаєш, ми здатні завдати шкоди собаці септона? - запитав одноокий чоловік в іржавому шоломі. - Та за кого ти приймаєш нас?

- За розбійників і вбивць. - Брієна спробувала звільнитися від пут, але через це її голові стало ще гірше. - Я бачила при світлі блиск шолома... вискалену собачу голову.

- Можеш подивитися ще раз, коли охота, - сказав здоровань з жорстким обличчям солдата, в іржавій кольчузі. Його густу буру бороду усіювали краплі дощу, на шкіряному з заклепками поясі висіли довгий меч і кинджал. Поверх усього цього він носив рваний, замурзаний жовтий плащ. Він накинув на голову собачий шолом, який тримав на згині руки, і втупився на Брієну крізь дірки для очей. - Ось останнє, що ти бачиш на цьому світі, зрадниця. Якщо віриш у богів, помолися їм.

Не стану просити , вирішила Брієна, але відчайдушне бажання жити спонукало її звернутися до дівчини, Довгоюї Джейни. Вона ще така молода...

- Я була гостею під твоїм дахом. Ділила хліб сіль з твоєї молодшою сестрою.

Джейну це не зворушило.

- Після Червоного Весілля гостинність в річкових землях мало що значить.

- Так... я знаю про Червоне Весілля.

- Знаєш? - Літній північанин в овчинному плащі присунувся ближче до Брієни. - Сумніваюся. Знати може лише той, хто там був. Тоді йшов дощ... ось як тепер. Фреї поставили для нас намети, три великих бенкетних шатра, викотили бочки з медом, вином і елем. Перед цим ми пройшли довгий шлях, змокли і змерзли, ну і набилися в намети, щоб погрітися та випити... а Фреї то пили з нами, і жартували, і співали, і в кістки плашки грали. Зовні дощ періщить, а в наметі тепло і затишно, і Фреї підкочують все нові бочки... - По обличчю північанина текли сльози. - Хай вибачать мене боги. Ель на порожній шлунок одразу вдарив мені в голову, а Фреї знай піднімають здравиці: за лорда Едмара, за Молодого Вовка, за королеву Жіенну... По краях табору лорд Болтон розставив своїх людей, щоб ворог до нас не підійшов. Душно було, пам'ятаю, і жарко - всі юрмилися навколо цих бочок. Мені закортіло відлити, тому я вийшов під дощ, побрів униз до річки і випорожнився в очереті. Потім послизнувся в грязі і впав - це мене і врятувало. Лежу і чую музику в замку, барабани, роги і волинки, над водою добре чутно. Я, мабуть, задрімав тоді, а прокинувся від криків. Видерся на берег, бачу: всі намети повалені і горять. Всі три, а в них сотні народу. Дивлюся, це Фреї запалили їх, а самі пускають стріли в кожне здуття на полотні. Деякі вирвалися і вступили в бій, і тоді люди Болтона почали рубати їх разом із Фреями. Тут я зрозумів, що нам кінець. І сховався в тростниках, нехай пробачать мене боги. А музика весь час грала, та так голосно - і не розчуєш, як кричать люди, горючі в наметах живцем. Так що не розказуй мені про Червоне Весілля. Ніхто не може знати, крім тих, хто чув цю музику.

Брієна зіщулилася від його гнівного голосу.

- Я шкодую про всіх, хто загинув там, але при чому ж тут я? Мене там і близько не було.

- Всю цю кашу заварили твої господарі Ланістери, - сказав одноокий. - Разом з Болтоном і Фреями.

- Вони не мої господарі.

- Ясна річ, ні. Цей меч вони тобі за просто так дали. І грамоту з печаткою короля хлопця теж.

- Ім'я цьому мечу - Вірний Клятві. Я шукаю... - Вона трохи не сказала «свою сестру», але якесь чуття підказало їй, що брехати цим людям не слід. - Шукаю одну шляхетну дівчину тринадцяти років, блакитнооку, з золотистим волоссям.

- Ми її теж шукаємо, - сказав ще один, молодший інших, говорив з морозним прихрустом півночі. - Ми знаємо, хто ви, леді Брієна. Знаємо, кого ви шукаєте і кому служите. Ви навіть не здогадуєтеся, скільки у нас друзів - у Синьому Долі, Дівочому Ставку, Королівській Гавані, навіть і в Близнюках. Коли до нас дійшли звістки про ваші розшуки... ви не випадково тут стоїте з петлею на шиї, міледі. Доведеться вам відповісти за свої злочини.

- Злочини? Що я такого зробила?

- Ви зрадниця і клятвопорушниця.

- Неправда! - Все життя вона прагнула лише одного: бути лицарем, відважним і бездоганним. - Кого я, по вашому, зрадила?

- Її.

Всі розступилися, і вперед вийшла жінка в сірому плащі з капюшоном, з під якого видно було тільки очі.

Попередня
-= 253 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!