Слава ЗСУ!

- Ні. Ми скажемо, що він загинув, захищаючи свою маленьку принцесу. Темна Зірка задумав убити її, а сір Аріс кинувся між ними і врятував їй життя. - Саме так належить помирати лицарям Королівської Гвардії - рятуючи тих, кого вони поклялися захищати. - Сір Бейлон може запідозрити щось, як і ти, коли Ланістери вбили твою сестру та її дітей, але довести нічого не зможе...

- ...поки не поговорить з Мірцеллою. Або нам і її зробити жертвою нещасного випадку? Тоді війни вже вірно не минути. Ніяка брехня не врятує Дорн від гніву королеви, якщо її дочка загине, будучи під моєю опікою.

Я потрібна йому , зрозуміла Аріанна. За цим він мене покликав.

- Я могла б навчити Мірцеллу, що говорити, тільки навіщо?

По обличчю принца пройшла гнівна судома.

- Попереджаю тебе, Аріанна, моє терпіння закінчується.

- Ось як? З лордом Тайвіном та іншими Ланістерами ти завжди був лагідний, як сам Бейєлор Благословенний, а для рідної дочки в тебе терпіння не вистачає.

- Ти плутаєш терпіння з умінням чекати. Я готував падіння Тайвіна Ланістера з того самого дня, як мене сповістили про смерть Елії і її дітей. Я сподівався позбавити його найдорожчого, а потім вже вбити, але його син карлик відняв у мене цю радість. Мене втішає лише те, що смерть він прийняв від руки чудовиська, яке породив. Так чи інакше, Лорд Тайвін терпить муки в пеклі... де до нього скоро приєднаються багато тисяч, якщо твоє навіженство обернеться війною. - Принц зморщився, ніби одне це слово завдавало йому болю. - Ти цього хочеш?

Принцеса і бровою не повела.

- Я хочу, щоб звільнили моїх кузин. Хочу, щоб мій дядько був відомщений. Хочу дотримання моїх прав.

- Твоїх прав?

- Я кажу про Дорні.

- Ти отримаєш Дорн після моєї смерті. Тобі так не терпиться позбутися мене?

- Я могла б поставити тобі запитання. Ти вже багато років намагаєшся мене позбутися.

- Неправда.

- Та ну? Може бути, запитаємо мого брата?

- Трістана?

- Квентіна!

- А що з ним таке?

- Де він зараз?

- З військом лорда Айронвуда на Кістяному Шляху.

- Добре брешеш, батьку, віддаю тобі належне. Квентін поїхав у Лис.

- З чого ти взяла?

- Дізналася від одного. - У неї теж є свої таємниці.

- Твій друг бреше. Даю слово, що твого брата немає в Лисі. Клянусь тобі сонцем, списом і Сімома.

Мене не так легко провести , батько.

- Де ж він тоді? У Мирі, в Тироші? Я знаю, що він вирушив кудись за Вузьке море - набирати найманців, щоб позбавити мене права первородства.

- Подібні думки не робить тобі честі, - потемнів принц. - Якби змову проти мене влаштував Квентін, його б я ще міг зрозуміти. Він виїхав з дому дитиною, не розуміючи, що цього вимагають потреби Дорна. Андерс Айронвуд йому більше батько, ніж я, а між тим він залишився мені слухняним і вірним сином.

- Чому б і ні? Ти завжди віддавав перевагу йому. Ви з ним схожі, ви мислите однаково, і ти маєш намір віддати Дорн йому. Не намагайся заперечувати. Я читала твій лист. - Ці слова досі горіли вогнем в її пам'яті. - «Коли небудь ти сядеш на моє місце і будеш правити усім Дорном», писав ти йому. Скажи, коли ти задумав позбавити мене спадкових прав? В день, коли Квентін народився, або ще раніше, коли народилася я сама? За що ти так ненавидиш мене? - Аріанна відчула на очах сльози, і це привело її до сказу.

- Я ніколи не мав ненависті до тебе. – В ледь чутному голосі принца звучало глибоке горе. - Все зовсім не так, як ти думаєш.

- Ти заперечуєш, що написав це?

- Ні. Лист було написано відразу після відсилання Квентіна в Айронвуд. Я дійсно хотів зробити своїм наступником сина. Щодо тебе у мене були інші плани.

- Знаю я твої плани. Джайлс Росбі, сліпий Бен Бісбері, сивий як лунь Грандисон. - Батько хотів щось сказати, але вона йому не дозволила. - Я знаю, що мій обов'язок - дати Дорну спадкоємця. Я охоче пішла б заміж, але партії, які ти знаходив для мене, були просто образливі. Немов ти раз за разом плював мені в обличчя. Якщо ти хоч трохи любив мене, навіщо було пропонувати мені Уолдера Фрея?!

- Я робив це навмисне, знаючи, що ти заперечиш йому. Як тільки ти увійшла в вік, мені довелося робити вигляд, ніби я намагаюся знайти тобі жениха, - інакше справа виглядала б підозріло. При цьому тих, кого ти могла б схвалити, я не наважувався пропонувати. У тебе вже був суджений, Аріанна.

Суджений? Вона з подивом дивилася на батька.

- Про що ти? Чи це ще одна брехня? Ти ні разу не говорив мені...

- Змова була укладена таємно. Я хотів розповісти тобі про все, коли ти подорослішаєш, але...