Слава ЗСУ!

- Я справді став лицарем, а Серсея - королевою.

По щоці жінки скотилася сльоза. Вона знову насунула капюшон і повернулася до нього спиною. Джеймі покликав її, але вона вже йшла, шарудячи подолом по каменю. Не залишай мене , хотів крикнути він, але вона вже давним давно залишила його.

Він прокинувся в темряві, весь тремтячи. В кімнаті стояв лютий холод. Він відкинув куксою ковдру. Вогнище згасло, вікно распахнуто навстіж. Зібравшись закрити віконниці, він ступив босою ногою на щось мокре. Кров, промайнуло у нього в голові, - але кров не могла бути такою холодною.

Це був сніг, налетівший у вікно.

Джеймі виглянув назовні. Двір сховався під пуховою ковдрою, зубці на стінах одягли білі шапки. Сніжинки танули на обличчі, з рота йшла пара.

Сніг у річкових землях. Якщо він падає тут, то повинен прийти і в Ланніспорт, і в Королівську Гавань. Зима захоплює південь, а житниці наполовину порожні. Урожай, який залишився на полях, приречений. Це лякало Джеймі більше, ніж будь-який ворог. Тепер вже нічого не посієш, і надія на останні жнива пропала. Як же батько буде годувати країну? - подумав Джеймі, не одразу згадавши, що Тайвін Ланістер помер. Тепер це завдання доведеться вирішувати йому, Джеймі, синові - і його найдорожчій сестриці.

Вранці снігу навалило по щиколотки, а в богорощі і того глибше. Зброєносці, конюхи і пажі знову перетворилися в дітей і затіяли бій сніжками на стінах і у дворах. Джеймі чув їх сміх. Він і сам ще не так давно вибіг на двір, щоб пустити кулю в Тіріона або Серсею. Але щоб зліпити гарну сніжку, потрібні дві руки.

У двері до нього постукали.

- Подивися, хто там, Пек. - Це виявився Ріверранський мейстер Віман, блідий, як свіжий сніг, з пергаментом в старечій руці. - Знаю, - сказав йому Джеймі. - Прилетів білий ворон з Цитаделі. Зима настала.

- Ні, мілорд. Птиця прилетіла з Королівської Гавані, і я взяв на себе сміливість...

Джеймі прочитав лист біля вікна, при світлі холодного білого ранку. Квиберн писав коротко, по суті, Серсея - плутано, як у маренні. «Приїжджай негайно. Спаси мене. Ти потрібен мені, як ніколи раніше. Я люблю тебе. Люблю. Люблю. Приїжджай».

Віман топтався біля дверей, Пек теж не зводив з Джеймі очей.

- Буде відповідь, мілорд? - після довгої мовчанки запитав мейстер.

На лист опустилася сніжинка, і чорнило в тому місці розпливлося. Джеймі згорнув пергамент туго, наскільки міг це зробити однією рукою, і простягнув Печу.

- Ні. Кинь це у вогонь.

СЕМВЕЛ

Остання частина шляху виявилася найбільш небезпечною. У Винній протоці, як їх і попереджали в Тироші, так і кишіли човни. Залізні Люди, користуючись відсутністю борського флоту, розграбували Раємпорт, а Винне містечко і Морську Зірку зайняли, щоб здійснювати звідти набіги на Бор і Староміст.

Вартові з щогли тричі помічали ворожі човни. Два наближалися ззаду, і «Пряний вітер» скоро від них пішов. Третій, з'явившись ближче до заходу, відрізав їх від Шепотної затоки. Побачивши, як їх весла пінят мідну воду, Коіджа Мо поставила на носі своїх стрільців з великими луками з златодрева, яке б'є далі і влучніше дорнійського тиса. Човен вона підпустила на двісті ярдів і лише тоді віддала команду стріляти. Сем стріляв разом з усіма, і на цей раз його стріла ніби потрапила в ціль. Другого залпу не знадобилося. Човен пішов на південь у пошуках легкої здобичі.

У Шепотну затоку вони увійшли під покровом густих синіх сутінків. Ліллі, стоячи з дитиною на носі, дивилася на кручі, де височів замок.

- Три Вежі, - сказав Сем, - садиба будинку Костейнів. - Замок з освітленими вікнами, такий гарний на зоряному небі, викликав у ньому сумне почуття. Їх подорож підійшла до кінця.

- Який величезний, - сказала Лілі.

- Постривай, ось побачиш Хайтауер.

Дитина заплакала, і Ліллі дала йому груди. Вона посміхалася, поки хлопчик смоктав, і гладила його пухнасте рудувате волоссячко. В кінці кінців вона полюбила його так само, як свого, який залишився на півночі. Сем сподівався, що боги будуть добрі до обох.

Залізні Люди проникли і сюди, в охоронювані води Шепотного затоки. Вранці «Пряний вітер», продовжуючи свій шлях до Старомісту, став натикатися на плаваючі у морі тіла. З деяких при підході лебединого корабля з галасом здіймалися круки. На березі виднілися спалені поля і села, на мілинах лежали розбиті кораблі. Торгові судна і рибальські човни зустрічалися найчастіше, але з «Вітру» помітили також два покинуті човни і останки двох великих бойових кораблів. Один згорів на саме днище, в іншого на борту зяяла пробита тараном діра.

- Бій був, - сказав Ксондо. - Нещодавно.