Слава ЗСУ!

Вірно, золотий, але якийсь дивний на вигляд. Занадто маленький, дуже тонкий. Стерся від старості. На одній стороні профіль якогось короля, на інший зображення розкритої руки.

- Це не дракон, - сказала Серсея.

- Ні, - підтвердив Квиберн. - Монету карбували ще до Завоювання. Король на ній - Гарт Дванадцятий, а рука - знак будинку Гарденерів.

Знак Хайгардена. Серсея затиснула монету в кулак. Немає тут зради? Мейс Тірел був одним із суддів Тіріона і голосно вимагав страти злочинця. Не для відводу чи очей? Бути може, він весь цей час перебував у змові з Бісом, замишляючи вбити лорда Тайвіна? З відходом Ланістерів правицею майже напевно повинен стати Тірел, однак...

- Не говори нікому про це, - наказала Серсея.

- Ваша величність може покластися на мою скромність. Кожен, хто вступає в банду найманців, повинен навчитися тримати язик за зубами, якщо не хоче його втратити.

- Те ж саме відноситься і до моїх слуг. - Серсея прибрала монету, щоб подумати про неї на дозвіллі. - Що скажеш по іншій нашій справі?

- Сір Григор... - Квиберн знизав плечима. - Я оглянув його за вашим наказом і головою ручаюся, що Змій змастив свій спис отрутою мантикора.

- Піцель іншої думки. Він сказав моєму лорду батькові, що отрута мантикора вбиває жертву, як тільки досягне серця.

- Так і є. Але цю отруту якось згущували, щоб відтягнути смерть Гори.

- Застосувавши якесь інше зілля?

- Можливо, й так, ваша величність, хоча часто таке втручання робить отруту менш сильною. Може, тут скористалися... не настільки природним засобом. Чарами, ваша величність.

Невже й він такий же дурень, як Піцель?

- Ти хочеш сказати, що Гора помирає від чорної магії? Квиберн пропустив насмішку повз вуха.

- Він помирає від отрути, але повільно і в неймовірних муках. Мої спроби полегшити його страждання виявилися такими ж безплідними, як зусилля Піцеля. Боюся, що мак на сіра Григора вже не діє. Його зброєносець каже, що лицаря відвідували сильні головні болі і він глушив макове молоко, як інші - ель. Як би там не було, всі вени в його тілі зробилися чорними, сеча забруднена гноєм, а в боці отрута проїла дірку завбільшки з мій кулак. По правді сказати, це диво, що він ще живий.

- Григор дуже великий, - похмуро промовила королева. - І дуже дурний, тому і не розуміє, що настав час помирати. - Вона підставила чашу, і Сенелла підклала їй вина. - Його крики лякають Томена, а часом будять ночами і мене. Давно пора покликати до нього Ілина Пейна.

- Може, перенести сіра Григора в темниці, ваша величність? Там він вас не потурбує, і я зможу зайнятися їм як личить.

- Зайнятися? - розсміялася вона. - Нехай їм займеться сір Ілин.

- Як вашій величності буде завгодно, але добре було б вивчити цю отруту краще. У народі кажуть: хочеш вбити лицаря - пішли лицаря, хочеш вбити лучника - пішли лучника. Щоб битися з чорною магією... - І Квиберн замовк, посміхаючись Серсеї.

Ні, він не Піцель, це ясно.

- За що Цитадель забрала в тебе ланцюг?

- Всі архимейстери в душі боягузи. Сірі вівці, як називає їх Марвін. Я був не менш майстерним цілителем, ніж Еброз, але мріяв перевершити його. В Цитаделі століттями розкривають трупи, щоб осягнути суть життя. Я бажав осягнути суть смерті і відкривав живі тіла. За це сірі вівці осоромили мене й послали у вигнання... але я збагнув природу життя і смерті краще за всіх інших у Старомісті.

- Справді? - Це заінтригувало Серсею. - Добре. Гора твій. Роби з ним що хочеш, лише б за межами в'язниць про це не знали. Коли він помре, принесеш мені його голову. Батько обіцяв надіслати її в Дорн. Принц Доран, безсумнівно, волів би вбити Григора сам, але всіх нас у цьому житті чекають розчарування.

- Слухаюсь, ваша величність, тільки... - Квиберн відкашлявся. - Я оснащений не настільки добре, як Піцель. Мені знадобляться деякі...

- Я звелю лорду Джайлсу дати тобі золота, скільки буде потрібно. Заодно купи собі новий одяг, а то ти ніби з Блошиного Подолу з'явився. - Вона подивилася йому в очі, прикидаючи, наскільки може довіритися цій людині. - Чи потрібно говорити, що тобі доведеться погано, якщо хоч слово про твої... праці просочиться за ці стіни?

- Немає потреби, ваша величність, - підбадьорливо посміхнувся він. - Зі мною ваші таємниці будуть збережені.

Коли він пішов, Серсея сама налила собі вина і підійшла до вікна, дивлячись, як повзуть по двору тіні. Монета... Золото Простору. Звідки у тюремника з Королівської Гавані таке золото, якщо не за допомогу у вбивстві лорда Тайвіна?

Вона ніяк не могла уявити собі батьківське обличчя без цієї дурної посмертної посмішки, і поганий запах, що йде від його тіла, не залишав її. Може, і за цим стоїть Тіріон? Карлик на все здатний. Не міг він зробити Піцеля своїм знаряддям? У свій час він відправив великого мейстера в темницю - як раз в ті камери, якими відав Рюген. Всі нитки цієї справи переплутані між собою. Верховного септона теж призначав Тіріон, пригадалося їй, а тіло батька всю ніч було на його піклуванні.