Слава ЗСУ!

Дядько Киван прийшов точно в термін, на заході, в стьобаному вугільно чорному дублеті, похмурому, як і він сам. Сір Киван світлошкірий і світловолосий, як всі Ланістери, хоча волосся у нього до п'ятдесяти п'яти років майже всі випали. Красенем він ніколи не був - вайлуватий, вузькоплечий, квадратне підборіддя, погано прикрите жовтою борідкою, яка видається вперед. Ні дати ні взяти старий сторожовий пес, але вірний сторож - саме те, що їй зараз потрібно.

Вони скромно повечеряли кривавим м'ясом і буряком, запиваючи їжу червоним дорнійським вином. Сір Киван говорив мало і майже не торкався до винної чаші. Похмурі думи йому на шкоду, вирішила Серсея. Треба поставити йому роботу, щоб допомогти пережити горе.

Так вона і сказала йому, коли слуги прибрали зі столу і вийшли.

- Я знаю, як покладався на тебе батько, дядьку, і маю намір піти по його стопах.

- Тобі потрібен правиця, а Джеймі відмовляється. Він каже відверто - тим краще.

- Так, Джеймі... Смерть батька так мене вразила, що я ледве пам'ятаю слова, які говорила. Джеймі відважний, але, відверто кажучи, дурнуватий. Томену потрібна людина, навчена досвідом, старша роками...

- Мейс Тірел старше.

- Ні за що. - Серсея, роздувши ніздрі, відкинула пасмо волосся з лоба. - Вже дуже вони загребущі, ці Тірели.

- Ти вчинила б нерозумно, зробивши Мейса своєю правицею, - визнав сір Киван, - але ще дурніше робити його своїм ворогом. Я чув, що відбулося біля Лампад. Мейс схибив, вздумав обговорювати такі справи прилюдно, але і ти зробила промах, осоромила його перед половиною двору.

- Краще вже так, ніж терпіти в раді ще одного Тірела. - Дядьків докір привів Серсею в роздратування. - Росбі цілком придатний бути майстром над монетою. Ти бачив, які в нього коні, бачив його різьблені носилки з шовковими завісами. Його коні одягнені розкішніше багатьох лицарів. Такий багач повинен знаходити золото без праці. Що до Правиці, то хто ж краще завершить справу батька, ніж його брат, що засідав з ним разом у раді?

- Кожному потрібен хтось, кому можна довіритися. У Тайвіна були я і твоя покійна мати.

- Він дуже її любив. - Серсея забороняла собі думати про мертву шльондру в батьківській постелі. - Я знаю, тепер вони разом.

- Я молюся про це. - Дядько пильно подивився на неї і сказав: - Ти чого в мене просиш, Серсея.

- Не більше, ніж мій батько.

- Я втомився. - Киван взяв чашу з вином і відпив ковток. - Дружини я не бачив уже два роки, один мій син загинув, інший збирається одружитися і вступити в права лорда. Треба відбудувати замок Даррі, налагодити оборону його земель, розорати і засіяти заново спалені поля. Лансель потребує моєї допомоги.

- І Томен теж. - Серсея не думала, що доведеться його вмовляти. З батьком він ніколи не ламався. - І королівство.

- Так, королівство. І будинок Ланістерів. - Він зробив ще ковток. - Добре. Я залишуся і послужу його величності...

- От і добре, - почала було Серсея, але сір Киван підвищив голос.

- У тому випадку, якщо ти призначиш мене не тільки правицею, але і регентом, а сама поїдеш до Скелі Кастерлі.

Частку миті вона мовчки дивилася на нього, а потім нагадала:

- Королева регентша - я.

- Ти була нею. Тайвін не мав наміру залишати тебе в цій ролі. Він говорив мені, що хоче відправити тебе в Скелю і знайти тобі нового чоловіка.

- Він і мені говорив про це, - у припливі гніву визнала Серсея. - Але я відповіла, що не бажаю знову виходити заміж.

- Якщо ти налаштована проти заміжжя, я не стану тебе примушувати, - незворушно промовив дядько. - Що до від'їзду, ти тепер леді Скелі Кастерлі. Твоє місце там, а не тут.

«Як ти смієш?» - хотілося закричати їй, але вона стрималася і відповіла:

- Крім цього, я залишаюся регентшею, і моє місце - поруч з сином.

- Твій батько думав інакше.

- Батька більше немає.

- На мій жаль і усього королівства. Відкрий очі, Серсея. Країна перетворилася на руїни. Тайвін міг би поправити справи, але...

- Їх буду поправляти я! - І вона додала більш м'яко: - З твоєю допомогою, дядьку. Якщо ти будеш служити мені так само вірно, як і батьку...

- Ти не твій батько. А своїм повноправним спадкоємцем Тайвін завжди вважав Джеймі.

- Джеймі дав обітницю! Він не вміє думати, сміється над усім на світі й каже вголос все, що тільки прийде йому в голову. Дурний красень, ось він хто.

- Однак правицею першим ділом ти хотіла вибрати його. Хто ж після цього ти, Серсея?

- Кажу ж тобі, я втратила голову від горя, я не думала...

- Вірно, не думала. Ось чому тобі слід повернутися в Скелю Кастерлі і залишити короля на піклування тих, хто думає.