Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Борва мечів

— Батько Небесний знає їхні вини і покарає тяжкою рукою, — побожно пробелькотів новий верховний септон.

— Певна річ, — відповів князь Тайвин. — Але ми мусимо увінчати вас для королівського весілля. Серсеє, приклич своїх майстрів золотих справ. Хай вони подбають про новий убір для святого отця.

Відповіді князь не чекав, а одразу обернувся до Вариса.

— Чи не маєте ви якихось нових звісток?

Євнух видобув з рукава сувій.

— Коло Пальців бачили кракена. — Він захихотів. — Та не когось із Грейджоїв, перепрошую панство, а справжнього живого кракена. Істота напала на ібенійський китобій і потягла його на дно. На Порогах знову за щось б’ються. Між Тирошем та Лисом вельми ймовірна нова війна. Обидва міста розраховують на союз із Миром. Жеглярі, що повернулися з Нефритового моря, переказують, що у Карфі налупився триголовий дракон, і що він тепер є дивом того міста…

— До драконів та кракенів мені байдуже, хай скільки вони мають голів, — перебив князь Тайвин. — Чи не знайшли, часом, ваші шепотинники якогось сліду сина мого брата?

— На жаль, наш улюблений Тирек зовсім зник. Бідний відважний юнак. — У голосі Вариса бриніла сльоза.

— Тайвине, — поспіхом втрутився пан Кеван, попередивши вияв гніву Правиці, що легко читався на обличчі, — деякі з тих золотокирейників, що кинули свої місця у битві, нишком повернулися до куренів і сподіваються знову стати до служби. Пан Аддам хоче знати, що з ними робити.

— Вони піддали Джофа небезпеці своїм боягузтвом! — негайно відповіла Серсея. — Хай їх усіх стратять!

Варис зітхнув.

— Певно ж, ваша милосте, вони заслужили на смерть. Тут не може бути жодних сумнівів. Та все ж доцільніше буде відіслати їх до Нічної Варти. Зі Стіни останнім часом долинають незатишні звістки. Дичаки непокояться, рушають з домівок…

— Дичаки, кракени, дракони, — гигикнув Мейс Тирел. — Хоч комусь у цьому світі сидиться на місці?

Князь Тайвин пустив його жарт повз вуха.

— Утікачі краще послужать нам своїм прикладом. Хай їм зламають коліна ковальськими молотами — більше жоден не тікатиме. А заразом матимуть науку і ті, хто побачить їх на вулиці з жебрацькими торбами.

Він кинув погляд уздовж столу — чи не хоче хтось із князів висловити незгоду.

Тиріон згадав своє власне перебування на Стіні, крабову вечерю разом із Мормонтом та старшиною Варти. Пригадав і страхи Старого Ведмедя.

— Може, досить буде зламати коліна лише кільком? Скажімо, тим, хто убив пана Джаселина. Для науки вистачить, а решту відішлемо до Бовена Марша. Варті жахливо бракує людей. Якщо Стіна впаде…

— …то північ захлинеться дичаками, — закінчив за нього батько, — і Старки з Грейджоями матимуть собі ще одного ворога. Але якщо вони більше не хочуть над собою влади Залізного Престолу, то за яким правом шукають його допомоги? Король Робб і король Балон оголосили, що північ належить їм. Нехай вони тепер її боронять, якщо стане сили. А як не оборонять, то ми ще зробимо собі з того Манса Розбишаки цінного союзника.

Князь Тайвин зиркнув на брата.

— Є ще справи?

Пан Кеван хитнув головою.

— Ні, ми скінчили. Панове радники! Його милість король Джофрі поза всяким сумнівом бажав би подякувати вам за мудрість та добрі поради.

— Хочу перемовитися наодинці зі своїми дітьми, — мовив князь Тайвин, коли усі почали підводитися. — І з тобою теж, Кеване.

Решта радників слухняно попрощалася. Варис вийшов першим, Тирел та Рожвин — останніми. Коли четверо Ланістерів лишилися у палаті на самоті, пан Кеван зачинив двері.

— Коронний підскарбій? — писнув Тиріон придушено. — Благаю, розкажіть, кому це спало на думку?

— Панові Петиру, — відповів батько, — але нам у всякому разі на користь, що коронна скарбниця опиниться у руках Ланістера. Ти просив собі важливий уряд, ось тобі він. Чи ти вже злякався, що не впораєшся?

— Не злякався, — заперечив Тиріон, — а відчув пастку. Мізинець — людина підступна і марнославна. Я йому не вірю, і вам не раджу.

— Він перетягнув на наш бік Вирій… — почала була Серсея.

— …і продав тобі Неда Старка. Про це мені відомо. Нас він теж продасть, ба навіть швидше. У поганих руках монета небезпечніша за меч.

Дядько Кеван зиркнув на нього якось дивно.

— Певно ж, не для нас. Ми маємо золото Кастерлі-на-Скелі…

— …яке викопується з землі. Мізинцеве золото робиться з повітря, варто йому пальцями ляснути.

— Тобі про таке корисне вміння годі й мріяти, милий братику, — промуркотіла Серсея голосом, повним отрути.

— Але ж Мізинець — брехлива потвора…

— …і чорніша від крука — ґава йому доріка.

Попередня
-= 121 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!