Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Борва мечів

Але князь Тайвин різко обірвав його:

— Мейс Тирел мені відмовив. Він не хоче брати Серсею за свого спадкоємця Віласа.

«Дав одкоша нашій любій Серсеї?!» Тиріон аж повеселів.

— Коли я вперше заговорив до нього про цей шлюб, князь Тирел поставився схвально, — пояснив батько. — Та вже наступного дня роздумався. Певно, завдяки тій паскудній бабі, що крутить своїм сином, як хоче. Варис стверджує, що чув від неї на власні вуха: твоя сестра, бач, надто стара і потягана для її безцінного онучка, що скаче на одній ніжці.

— О-о-о, Серсея мала бути у захваті! — зареготав Тиріон.

Князь Тайвин кинув на нього крижаний погляд.

— Вона нічого не знає. І не дізнається. Краще для нас усіх — вважати, що тієї розмови взагалі не було. Запам’ятай, Тиріоне — про цей шлюб ніколи не йшлося.

— Який шлюб? — прикинувся овечкою Тиріон, а собі подумав, що князь Тирел неодмінно пошкодує про свою відмову.

— Твоя сестра зрештою вийде заміж. Йдеться лише про те, за кого саме. Я маю на думці кілька… — Та не встиг князь Тайвин доказати, як у двері постукали, і досередини встромилася голова стражника, яка оголосила про прихід великого маестра Пицеля.

— Хай ввійде, — відповів князь Тайвин.

Пицель увійшов, ледве тягнучи ноги, важко спираючись на палицю і щомиті зупиняючись. На Тиріона він кинув такий погляд, що і молоко б поквасив. Колись пишна біла борода, яку хтось невідомий безжально зголив, відросла ріденькими пасемцями і вже не ховала бридких рожевих складок плоті, що теліпалися нижче підборіддя.

— Ясний пане Правице, — мовив старий, уклоняючись так низько, як зумів, щоб не впасти, — прилетів ще один крук з замку Чорного. Чи не побалакати нам наодинці?

— Нема потреби. — Князь Тайвин майнув рукою, запрошуючи великого маестра сідати. — Хай Тиріон лишається.

«Та невже?» Він потер рубець від носа і став чекати, що буде далі.

Пицель довго кашляв, аби прочистити горлянку, аж захекався.

— Цей лист надіслано від того самого Бовена Марша, що й минулий. Від каштеляна Варти. Він пише, що князь Мормонт прислав звістку про дичаків, які рухаються на південь у велетенському числі.

— З землі за Стіною не може жити велетенське число дичаків, — заперечив князь Тайвин. — Застороги ці вже не нові, та від того не правдивіші, ніж раніше.

— Ця остання — нова, ясний пане. Мормонт вислав птаха зі страхолюдної пущі, де повідомив, що терпить напад ворогів. Відтоді прилетіло ще кілька круків, та жоден не приніс листа. Згаданий Бовен Марш боїться, що князя-воєводу Мормонта вбито разом з усією його потугою.

Тиріонові свого часу припав до душі старий буркотливий Джеор Мормонт з його балакучим круком.

— Це вже достеменно відомо? — запитав він.

— Не достеменно, — визнав Пицель, — але жоден з Мормонтових людей досі не повернувся. Марш гадає, що дичаки усіх побили, і тепер напад загрожує вже самій Стіні.

Він пошукав у рясі й знайшов пергамен.

— Ось його лист, мосьпане, з благанням до усіх п’яти королів. Він просить людей — стільки, скільки ми можемо надіслати.

— До п’яти королів?! — Батько вочевидь роздратувався. — На Вестеросі є лише один король! Хай ті недоумки спробують це втямити, якщо сподіваються на ласку його милості. Коли відповідатимете, то напишіть, що Ренлі мертвий, а решта — зрадники і самозванці.

— Маю певність, вони зрадіють, коли це почують. Адже Стіна стоїть за півсвіту звідси, і новини до тих країв часто-густо спізнюються на багато місяців. — Пицель затрусив головою згори униз. — Що мені написати Маршеві з приводу людей? Чи не зібрати нам раду, аби…

— Раду збирати нема потреби. Нічна Варта — зграя злодіїв, горлорізів і підлих хамів, та мені видається, вони ще зможуть виправдатися в очах корони, коли матимуть належний провід та послух. Якщо Мормонт і справді загинув, чорні братчики муситимуть обрати нового князя-воєводу.

Пицель кинув на Тиріона лукавий погляд.

— Це ви слушно кажете, мосьпане, дуже слушно. А я саме згадав належну людину для такої справи — Яноса Слинта.

Тиріонові почуте геть не сподобалося.

— Воєводу Варти обирають чорні братчики, і лише вони, — нагадав він. — Вельмишановний пан Слинт — новачок на Стіні. Я знаю, бо я сам його туди загнав. Чому його мають обрати через голови доброї десятки старших та досвідченіших братів?

— Тому що, — відповів батько, і щось у його голосі примусило Тиріона відчути себе малим і слабким на розум, — варто їм вибрати не того, кого скажуть, і Стіна розтане, перш ніж побачить бодай ще одну нову людину.

«Вельми переконливо.» Тиріон хитнувся наперед.

Попередня
-= 200 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!