Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Борва мечів

Робб прощався зі своєю молодою королевою тричі. Уперше — у божегаї перед серце-деревом, на очах богів і людей. Удруге — під замковою решіткою, де Джейна проводила його в дорогу довгими обіймами і ще довшим поцілунком. А втретє — за годину шляху аж за Перекатом, куди дівчина примчала добряче спіненим конем і благала свого юного короля взяти її з собою.

Кетлін бачила, що Робба її вчинок розчулив, але і збентежив. День був вогкий та сірий, сіяв дощик, і останнє, чого Роббові бракувало — зупиняти військо і стояти перед ним геть змокрілим, розраджуючи свою молоду заплакану дружину. «Він каже ласкаві слова» — подумала Кетлін, дивлячись на юне подружжя, — «але за ними я чую гнів».

Впродовж усього часу, поки король і королева розмовляли, Сірий Вітер никав навколо, зупиняючись лише затим, аби витрусити воду з хутра і вишкіритися на дощ. Коли нарешті Робб подарував Джейні останній поцілунок, відіслав її під охороною десятку кінних стражників назад до Водоплину і знову сів верхи, лютововк чкурнув уперед так швидко, як пущена з арбалета стріла.

— Бачу, її милість королева Джейна має лагідне і любляче серце, — мовив до Кетлін Ламаний Лотар Фрей. — Мої сестри дуже до неї подібні. Б’юся об заклад, просто зараз Рослін танцює посеред Близнюків і співає: «Пані Таллі, пані Таллі, пані Рослін Таллі!». А назавтра вона триматиме коло щічок черлено-лазурові кольори Водоплину і уявлятиме, як виглядатиме у киреї молодої.

Він крутнувся у сідлі, щоб посміхнутися до Едмура.

— А ви якісь мовчазні сьогодні, пане князю Таллі. Дозвольте спитати, як ся почуваєте?

— Приблизно так, як почувався при Камінному Млині, коли чекав, щоб засурмили роги, — відповів Едмур, майже не жартуючи.

Лотар зичливо засміявся.

— Молімося, мосьпане, щоб доля вашого шлюбу склалася не гірше, ніж доля тієї битви.

«А як не складеться, то хай рятують нас боги.» Кетлін стиснула п’ятами коня і залишила брата з Ламаним Лотаром.

Це ж саме вона наполягла, щоб Джейна лишилася у Водоплині, хоча Робб хотів узяти свою королеву з собою. Князь Вальдер міг сприйняти відсутність королеви на весіллі як нову образу. Проте і присутність її теж могла стати пучкою солі на рану старого.

— Вальдер Фрей має гострий язик і довгу пам’ять, — попереджала Кетлін сина. — Не маю сумніву, що тобі стане сили витерпіти докори старого князя за таку ціну, як новий союз. Але в тобі надто багато від твого батька, щоб сидіти і незворушно слухати образи, кинуті у обличчя Джейні.

Робб не міг заперечувати, що вона каже розумно. «І все ж він мимоволі відчуває до мене відразу» — втомлено подумала Кетлін. — «Він уже сумує за Джейною, і якась частина його винуватить мене за те, що її немає. Хай навіть інша частина знає, що я дала йому добру пораду.»

З шести Вестерлінів, які приїхали разом із сином з замку Прискалок, при ньому лишився один — пан Райнальд, брат Джейни, королівський хорунжий. Дядька Джейни, Рольфа Перчина, Робб надіслав відвезти юного Мартина Ланістера до Золотого Зуба, щойно отримав згоду князя Тайвина на обмін бранців. То був розумний хід: її син позбувся страху за життя Мартина, Галбарт Гловер був радий дізнатися, що його брат Робет сів на корабель у Сутіндолі, пан Рольф отримав почесне і важливе доручення… а Сірий Вітер знову з’явився при боці короля. «Там, де йому місце.»

Пані Вестерлін лишилася у Водоплині з рештою своїх дітей: Джейною, її малою сестрою Елейною та юним Роламом, Роббовим зброєносцем, який гірко жалівся, що його не взяли у похід. Але насправді так було краще. Адже раніше Роббові служив Оливар Фрей, який, поза сумнівом, буде присутній на весіллі своєї сестри. Хизуватися перед ним його заміною — і недобре, і нерозумно. Що ж до пана Райнальда, то він був лицар чемний, веселий і добросердий, а крім того, заприсягнувся, що жодна образа від Вальдера Фрея не зможе його розлютити. «Молімося, щоб нам не довелося взнати нічого іншого, крім простих образ.»

Утім, і щодо цього Кетлін плекала страхи. Її вельможний батько ніколи не довіряв Вальдерові Фрею після Тризубу, і вона тієї недовіри не забула. Королеві Джейні буде найбезпечніше за високими та міцними мурами Водоплину, під захистом Чорноструга. Робб навіть створив для нього новий титул — Оборонець Південного Порубіжжя. Адже якщо хто і міг утримати Тризуб силою зброї проти ворожої навали, то тільки пан Брінден Чорноструг.

І все одно Кетлін сумувала за побитим вітрами і роками обличчям свого дядька, а Роббові не вистачало його поради. Пан Брінден брав участь у всіх переможних битвах її сина. Замість нього пластунів та передові роз’їзди тепер очолював Галбарт Гловер — добрий вояк, вірний і надійний, та все ж позбавлений блискучого хисту пана Чорноструга.

Попередня
-= 283 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!