Слава ЗСУ!

«Тобто непокоїлася, що воно досі триває.»

— І мабуть, саме тому багато днів поспіль не відходила від мого ліжка?

— Не кажи дурниць. Серсея мусить облаштувати королівське весілля, мені доводиться дбати про справи війни, а тобі небезпека не загрожує вже зо два тижні. — Князь Тайвин незворушними очима оглянув спотворене обличчя сина. — Рана твоя справді жахлива, мушу визнати. Яке безумство тебе охопило?

— Ворог уже ламав браму міста. Якби вилазку очолив Хайме, ви б хвалили його за звитяги.

— Хайме не такий дурний, щоб посеред битви скинути шолома. Сподіваюся, ти хоч убив того, хто тебе порізав?

— О так, тому мерзотникові вже землі не топтати.

Насправді пана Мандона убив Подрік — штовхнув його у річку, де той пішов на дно під вагою обладунку.

— Мертвий ворог — вічна втіха, — легковажно докинув Тиріон, хоча пан Мандон ворогом йому не був.

Тиріон не знав жодної причини, з якої лицар міг бажати йому смерті. «Він був тільки лялькою в чужих руках, і я, здається, знаю, в чиїх саме. Напевне ж вона наказала йому не випускати мене з битви живим.» Але без доказів князь Тайвин таких звинувачень слухати не буде.

— Навіщо ви у місті, пане батьку? — спитав Тиріон. — Хіба вам не личить битися деінде з князем Станісом, Роббом Старком чи ще кимось?

«І краще якнайдалі.»

— Доки не з’явиться флот Рожвина, доти ми не матимемо досить кораблів для нападу на Дракон-Камінь. Та це вже не важить. Зірка Станіса Баратеона закотилася на Чорноводі. Щодо Старка… малий досі на заході, але чималий загін північан під проводом Гелмана Толгарта і Робета Гловера наступає на Сутіндол. Я надіслав проти них князя Тарлі, а пан Грегор рухається угору королівським гостинцем, аби перерізати їм відступ. Толгарт і Гловер втраплять між ними і там знайдуть свій кінець. Разом із третиною старківського війська.

— На Сутіндол?!

«Заради Сутіндолу, де нема нічого вартого уваги, піддавати небезпеці стількох вояків? Невже Молодий Вовк нарешті схибив?»

— Не переймайся, то дрібниці. В тебе обличчя бліде, як смерть, а перев’язки просякли кров’ю. Кажи, чого хочеш, і повертайся до ліжка.

— Чого я хочу… — Горлянка йому пересохла і заніміла. А справді, чого він хоче? «Того, що ти мені ніколи не даси, батечку.» — Под казав, що Мізинця поставили князем Гаренголу.

— То порожній титул, поки Руз Болтон утримує замок від імені Робба Старка. Та все ж пан Баеліш щиро його прагнув. Він добре нам прислужився у справі зі шлюбним союзом з Тирелами. А Ланістер мусить платити борги.

Насправді шлюб з Тирелами запропонував саме Тиріон. Але вирішив не нагадувати, щоб не здатися дріб’язковим.

— Той титул іще може виявитися не таким порожнім, як ви гадаєте, — застеріг Тиріон батька. — Мізинець без вагомої причини нічого не робить. Та нехай, якось буде. А тим часом ви, прошу пана, казали щось про борги, які треба платити?

— Ти про нагороду для себе, абощо? Гаразд. Кажи, чого бажаєш. Землю, замок, уряд при дворі?

— Для початку незле б трохи дяки. Хоч поганенької.

Князь Тайвин втупив у нього нерухомі очі й довго ними не блимав.

— Задля дяки та оплесків витанцьовують мартопляси та їхні вчені звірі. А ще гучну та марну шану полюбляв, пригадується мені, його милість король Аерис. Що до тебе, ти справно виконав відданий тобі наказ і певно ж, доклав усіх зусиль, на які був здатний. Ніхто не заперечує твого внеску в перемогу.

— Внеску?! — Якби Тиріон досі мав ніздрі, вони б роздулися, наче в коня. — Скажіть краще: я врятував ваше кляте місто!

— Не скажу, бо люди вважають інакше. Хід битви обернув на нашу користь мій удар у бік війська князя Станіса. Князі Тирел, Рябин, Рожвин і Тарлі теж не пасли задніх. І якщо не помиляюся, шал-вогонь, який знищив баратеонівські кораблі, алхімікам наказала готувати твоя сестра Серсея.

— А я, виходить, всенький час сидів і в носі колупався? — не зміг втриматися Тиріон від гіркоти у голосі. — Сам собі його й відколупав?

— Твій ланцюг — то був хитрий задум, вирішальний для нашої перемоги. Ти це хотів почути? Ще мені казали, що тобі належить дяка за союз із Дорном. Можливо, ти зрадієш, коли дізнаєшся, що Мирцела безпечно прибула до Сонцеспису. Пан Арис Дубосерд пише, що вона дуже заприязнилася до князівни Аріани, а княжич Тристан доконче нею зачарований. Не до душі мені віддавати домові Мартел таку заручницю, але нічого не вдієш — напевне, іншого способу не було.

— Ми теж матимемо заручника, — мовив Тиріон. — Наша угода передбачає ще й місце у раді. Якщо князь Доран не приведе з собою велике військо, то опиниться цілковито в нашій владі.