Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Борва мечів

— Уночі вони прибули на «Волошковій зірці», торговельній галері з Карфу.

«Тобто на перевізникові живого товару.» Дані насупилася.

— Хто вони такі?

— Керманич «Зірки» та ще один, який хоче говорити від Астапору.

— Першим я прийму посла.

Посол виявився блідим чоловічком, що обличчям скидався на тхора і носив на шиї важке намисто з перлів та плетеного золота.

— Ваша превисокосте! — скричав він. — Мене звати Гаель! Я приношу вітання Матері Драконів од царя Клеона Астапорського, названого Клеоном Великим!

Дані заціпеніла.

— Я лишила правити Астапором обрану раду. Цілителя, книжника та жерця.

— Ті ниці мерзотники зрадили довіру вашої превисокості! Було викрито їхню змову, що ставила метою повернення Добрих Хазяїв до влади, а мешканців міста — до невільницьких кайданів! Великий Клеон ущент розбив їхні задуми та відтяв усім трьом голови різницьким тесаком. За цю звитягу вдячний народ Астапору коронував його царським вінцем.

— Вельмишановний Гаелю, — запитала Місандея астапорською говіркою, — а чи цей Клеон — не той самий, що колись належав Гразданові мо’Ульйору?

Голос малої драгоманки лунав байдуже, але питання вочевидь занепокоїло посланця.

— Той самий, — визнав він. — Велика, видатна людина.

Місандея нахилилася ближче до Дані.

— Він був різником при Граздановій кухні, — прошепотіла дівчинка їй на вухо. — Казали, ніхто у Астапорі не вміє швидше за нього забити свиню.

«То виходить, я подарувала Астапорові царя-різника.» Дані трохи не знудило, та послові вона нічого показувати не хотіла.

— Молитимуся, щоб цар Клеон правив мудро і розважливо. Чого ж він бажає від мене?

Гаель потер вуста долонею.

— Чи не дозволять ваша милість перемовитися наодинці?

— Я не маю таємниць від моєї старшини.

— На те воля вашої милості. Великий Клеон наказав мені оголосити про його вірність Матері Драконів. Ваші вороги є його ворогами, а серед них головні — Мудрі Хазяї Юнкаю. Клеон пропонує укласти союз між Астапором та Меєрином проти Юнкаю.

— Я заприсяглася, що Юнкай не спіткає ніяке лихо, якщо там звільнять усіх рабів, — мовила Дані.

— Вашій превисокості не варто довіряти юнкайським собакам. Просто зараз вони змовляються проти вас: скликають нові затяги, навчають їх перед міськими мурами, будують бойові кораблі, надсилають послів до Нового Гісу та Волантису на заході, укладають угоди та винаймають сердюків. Навіть до Ваес Дотраку надіслано комонних гінців, аби умовити виставити проти вас халазар. Але Великий Клеон просив переказати, щоб ви не боялися. Астапор усе пам’ятає і не покине вас. Аби довести свою вірність, Великий Клеон пропонує скріпити союз шлюбом.

— Шлюбом? Зі мною?

Гаель усміхнувся на усі свої бурі гнилі зуби.

— Великий Клеон подарує вам багато дужих синів.

Дані аж мову заціпило, але її врятувала Місандея.

— А чи подарувала Клеонові синів його перша дружина?

Посол кинув на неї понурий погляд.

— Од першої дружини Великий Клеон має трьох доньок. Дві його нові дружини також носять дітей. Але він обіцяє покинути усіх, якщо Матір Драконів дасть свою згоду на шлюб.

— Неабияка шляхетність, — зауважила Дані. — Я поміркую про сказане вами, ласкавий пане.

І наказала, щоб Гаеля помістили на ніч у якихось покоях на нижчих поверхах піраміди.

«Всі мої перемоги трухнуть на порох просто у руках» — подумала вона. — «Хай що я роблю, а виходить лише смерть і жахіття.» Коли на вулицях дізнаються про долю, що спіткала Астапор — а дізнаються неодмінно — десятки тисяч нових меєринських відпущенців вирішать піти з нею на захід, бо злякаються того, що може статися з ними у місті… але ж саме у дорозі на захід на них чекатиме найгірше. Навіть якби Дані випорожнила усі комори Меєрину і лишила його помирати з голоду — навіть у такому разі як вона прогодувала б стільки людей? Попереду лежали тяжкі випробування, смертельні небезпеки та криваві битви. Пан Джораг її давно попереджав. І про це, і про інші речі, так багато різних речей… він… «Ні, я не думатиму про Джорага Мормонта. Хай почекає ще.»

— Тепер я хочу бачити керманича галери, — оголосила вона. Може, хоч цей матиме якісь добрі звістки.

Та надія виявилася марною. Керманич «Волошкової зірки» був карфієць, який за звичаєм почав густо лити сльози, коли його спитали про Астапор.

— Місто спливає кров’ю! На вулицях гниють непоховані мерці, усі піраміди перетворилися на збройні табори, на базарах не торгують ані невільниками, ані харчами. А бідні дітлахи, ой-йой! Горлорізи короля Колія схопили усіх хлопчиків чесних родів у Астапорі, аби зробити з них нових Неблазних на продаж — але ж їхнє навчання забере ще багато років!

Попередня
-= 445 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!