Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Борва мечів

— Хутко, — заохотила вона між поцілунками; його пальці тим часом намацували шворки штанів, — хутко, мосьпане, хочу відчути вас у собі.

Він не встиг і роздягнутися як слід — Шая висмикнула його прутня зі штанів, штовхнула Тиріона на підлогу і рішуче всілася згори. Коли його напружена міць подолала її губи, Шая скрикнула і заходилася рвучко, зі стогоном гойдатися верхи.

— Мій велетню, мій велетню, мій велетню! — повторювала вона щоразу, як падала униз.

Тиріон відчув таку пристрасть, що вибухнув на п’ятому русі, та Шая не зважала — лише лукаво усміхнулася, відчувши його струмінь у собі, й нахилилася поцілувати його спітніле чоло.

— Мій велетень Ланістер, — замурмотіла вона. — Лишайтеся всередині, благаю вас. Таке щастя відчувати вас там.

Тиріон не рухався, лишень обійняв її. «Як добре обіймати її отак. І самому лежати в її обіймах» — подумав він. — «Як можна карати зашморгом за таку насолоду?»

— Шає, — мовив він, — серденько моє. Це мусить бути наша остання зустріч. Надто вже тобі тут небезпечно. Якщо мій вельможний панотець тебе знайде…

— Я люблю твій рубець. — Вона попестила його пальцем. — Ти з ним такий суворий і могутній.

Він засміявся.

— Тобто страшний на мармизу, наче лихий дідько!

— Мосьпан ніколи не буде страшним у моїх очах. — Вона поцілувала кірку, що вкривала бридкі залишки його носа.

— Ти мусиш непокоїтися не про моє обличчя, а про мого батька. Бо він…

— Я його не боюся. А чи віддасть мені мосьпан тепер мої коштовності та шовки? Я питала Вариса, чи можна їх забрати, коли ти лежав поранений у битві, але він не віддав. Що з ними зробилося б, якби ти помер?

— Та я ж не помер. Осьде я тут.

— Знаю. — Шая крутнулася на ньому з посмішкою. — Тут тобі і місце. — Раптом вона закопилила губу. — Але скільки мені ще служити при Лолисі? Адже ти вже здоровий.

— Ти добре мене слухала? — спитав Тиріон. — Можеш служити при Лолисі й далі, скільки хочеш. Але найкраще тобі буде зовсім поїхати з міста.

— Не хочу я їхати! Хто мені обіцяв, що після битви знову оселить у тому маєтку? — Її піхва трошки стиснулася, і він відчув, що знову твердішає. — А хто казав, що Ланістери завжди платять борги?

— Шає, ти мені оце припини, богами прошу. Слухай мене уважно! Ти мусиш поїхати. Місто повниться тирелівськими людьми, мене пильнують. Ти не розумієш небезпеки.

— Можна мені хоч прийти на весілля короля? Лолиса туди не хоче. Я їй казала, що ніхто її не зґвалтує посеред королівської престольної палати. Але ж вона дурна, мов корова. — Шая перекотилася набік; його прутень вислизнув з неї, тихенько і волого чвакнувши. — Симон каже: там будуть змагання співців, стрибуни і навіть блазенський герць.

Тиріон вже й забув про того триклятого Шаїного співця.

— Як це ти примудрилася побалакати з Симоном?

— Я сказала про нього пані Танді, а та винайняла його грати для Лолиси. Музика її заспокоює, коли дитина починає хвицяти ніжками. Симон каже, на весіллі танцюватиме ведмідь, подаватимуть вина з Вертограду. Я ніколи не бачила, як танцюють ведмеді.

— Гірше за мене, ось як.

Проте непокоїв Тиріона не ведмідь, а співець. Одне недбале слово не в те вухо — і Шая піде на шибеницю.

— Симон каже, частування буде з сімдесяти сімох страв, а у великий пиріг запечуть сто голубів! — Шая аж пищала від захвату. — Коли кірку розріжуть, вони усі вилетять назовні.

— Еге ж. Всядуться на кроквах і скидатимуть своє лайно гостям на голови.

Тиріон вже бачив такі весільні пироги і навіть постраждав од них. Схоже, голубам особливо подобалося класти йому на голову. Принаймні, він плекав таку підозру.

— Чому мені не можна вдягнутися у шовк та оксамит і піти шляхетною панною, а не служницею? Ніхто нічого не втямить.

«Втямить кожен, і за одну мить» — подумав Тиріон, але відповів так:

— Пані Танда може зацікавитися, де це покоївка Лолиси здобула стільки коштовних прикрас.

— Та ж Симон каже, там буде тисяча гостей. Вона мене і не побачить. Я запхаюся кудись до темного кутка нижче солі, а коли ти підеш до вітру, вислизну і зустріну тебе там.

Вона узяла його прутня до руки і ніжно попестила.

— Під сукнею я не матиму спіднього, щоб мосьпанові не довелося мене роздягати.

Пальці її дражнилися, рухалися вгору та вниз.

— Або якщо він схоче, я зроблю йому ось так.

І вона заходилася коло нього вустами.

Скоро Тиріон був знову напоготові, й цього разу тримався значно довше. А коли скінчив, Шая заповзла вище і скрутилася гола під його рукою.

— То ти пустиш мене, хіба ні?

— Шаєчко, — застогнав він, — та це ж небезпечно, кажу тобі!

Попередня
-= 78 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!