Слава ЗСУ!

140] Мов у насіння в ґрунті несвоїм,

141] Бувають завжди слабосилі сходи.

142] Як світ би, рухавшись, у русі тім

143] Спирався тільки на природу праву,

144] Росло б далеко ліпше людство в нім.

145] Призначеного на воєнну славу

146] Ви тягнете до олтарів і ряс,

147] Молитвенику ж даєте державу, -

148] Тому й неправильні стежки у вас».

ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА

1] По цих словах твій Карл, Клеменцо гарна,

2] Повідав, скільки зла його сім'ї

3] Наробить люта ворожнеча марна,

4] Й сказав: «Мовчи, хай літ спливуть рої».

5] Тож мовить мушу лиш, що сплатять в плачі

6] За ваші муки миру крадії.

7] Святого сяєва життя гаряче

8] Вернуло знов до сонця, до мети

9] Всього, що в світі є, буттям кипляче.

10] Ой леле душам тих, хто й сам іти

11] Звик понизу й думки свої принизив

12] До ницої мирської суєти!

13] Аж от ще блиск себе до нас наблизив,

14] І спалах сяяння його я мав

15] За лагідний мені до втіхи призив.

16] І погляд Беатріче, що сприймав

17] Його в тремтливості я невимовній,

18] Ласкаво знову дозвіл мені дав.

19] «О мир подай душі, бажання повній,

20] Блаженний душе, - я сказав, - промов,

21] Що втямив думку ти без слів іззовні».

22] І світ мені новий, що вів з основ

23] Глибоких надр, похвальний спів у славі,

24] Сказав, мов той, хто на добро готов:

25] «В Італії, зіпсутій і кривавій,

26] На землях від Ріальто до хребта,

27] Який дарує води Бренті й П'яві,

28] Є не така й велика висота,

29] Де блиснув факел в замку старовиннім

30] І попалив навкруг поля й міста.

31] Із ним були одні ми за корінням.

32] Куніцца звалась я і тут свічу,

33] Цієї зірки скорена промінням.

34] Я безтурботно й радісно лечу

35] І розгрішаю бурний шлях гріховний,

36] Хоч втямить це юрбі не по плечу.

37] А цей, до нас найближчий, скарб коштовний

38] Мав славу голосну, ще поки жив,

39] І поки край їй прийде безумовний,

40] Цей сотий рік зросте у п'ять разів.

41] Поглянь лишень, які той мав заслуги,

42] Хто друге по собі життя лишив.

43] Не так міркує натовп, що без туги

44] Між Тальяменто й Адідже живе

45] Й, хоч битий, а не визнає наруги.

46] Та скоро бунт знамено бойове

47] Підніме в Падуї, й Віченца в твані

48] Інакшою водою підпливе.

49] Де збіглись води в Сілі та Каньяні,

50] Владар підносить в гордості чоло,

51] Хоч вже плететься сіть, в яку він встряне.

52] У Фельтро скорбному велике зло

53] Таке учинить пастир нечестивий,

54] Що й менше в Мальті варт карать було.

55] Під кров феррарців в світі неможливий

56] Потрібен чан; на унції ж вагар

57] Ту кров не зважив би й найбільш терпливий,

58] Якою, партії любимій в дар,

59] Поллє люб'язний цей священик поле,

60] Та не здивує тамошніх почвар.

61] Згори, з дзеркал, що звуть у вас Престоли,

62] Яскраво сяє вишній Судія,

63] Що не марнує слів своїх ніколи».

64] Вона замовкла, й сяйного буття

65] У вічній ясності могутня сила

66] Знов узяла її, як бачив я.

67] 1 інша радість, знана вже, ступила

68] Під пломінь у моїх жадних очах,

69] Немов рубін у променях світила.

70] Радіють сяєвом у небесах,

71] Як на землі усмішкою; хмурніє

72] Тінь унизу, коли думки в сльозах.

73] «Бог бачить все й в твоєму зорі мріє,

74] Блаженний, - я промовив, - голова

75] Від тебе жодна дум своїх не скриє.

76] Чи голос твій, що в небесах співа, -

77] Тут кожне полум'я благословенне

78] Шістьма крильми обличчя закрива -

79] Моє жадання обмине смиренне?

80] Йшло б запитання з мене без зусиль,

81] Коли б я в тебе вливсь, як ти у мене».

82] «Найбільший діл, де хвилі мчать суціль, -

83] В таких словах почав свою він мову, -

84] Із вод, що сушу тиснуть звідусіль,

85] Між берегів розтяг свою основу

86] Так проти сонця, що меридіан

87] Стає на місці, де крайнебо, знову.

88] На цьому долі жив я, бережан,

89] Між Ебро й Магрою, що омиває

90] Кордонний Генуї й Тоскани лан.

91] Схід сонця й захід в той же час буває

92] В Буджеї й в рідному краю моїм,

93] Де кров ще й досі хвилі зогріває.

94] Я Фолько звався між людей, яким

95] Був знаний на ім'я; тепер душею

96] Владає небо, як колись я ним.

97] Ні Белова дочка в ганьбу Сіхею