Слава ЗСУ!

103] їх прах покинули вже християни,

104] Які повірили в каліцтво ніг,

105] Одна - що сталось, друга - що настане.

106] Ця, з Пекла, звідки ще ніхто не міг

107] Із добрим вийти наміром, - вдяглася

108] В свої кістки, -живих надій поріг.

109] З живих надій цих до небес знялася

110] Така молитва про благі краї,

111] Що просто аж до Бога підвелася.

112] Душа ця, про яку слова мої,

113] Вернувшись до живих на строки певні,

114] Повірила в того, хто спас її,

115] Й пірнула так в огні любові ревні,

116] Що, вмерлу знов, занесено було

117] її у ці святі чертоги древні.

118] Та ж з ласкою, що лляло джерело

119] Таке на глиб, що жодне сподівання

120] На дні уздріть нічого не могло,

121] Дала чуттям до правди спрямування,

122] І з ласки в ласку Бог її очам

123] Відкрив грядуще наше врятування.

124] Повіривши у нього, з почуттям

125] Більш не вклонялась ідольській колоді

126] І докоряла грішним землякам.

127] Хрестилась в трьох жінок, яким в поході

128] При правім колесі веліли йти,

129] Настав же хрест в десятий вік відтоді.

130] О доле, в джерелі далека ти

131] Від тих, кому причини не знайомі

132] І хто не має сили їх знайти!

133] Ви ж не хапайтесь, смертні несвідомі,

134] З своїм судом: хай бачим Бога, все ж

135] Усі обранці нам ще не відомі.

136] Та незнання це втішне нам без меж,

137] Найвище благо з наших благ навіки, -

138] Бо те, що хоче Бог, ми хочем теж».

139] Так образ цей божественно великий,

140] Подовжуючи зір короткий мій,

141] Подав ці ніжні, чудодійні ліки.

142] І як цитрист вторує визначний

143] Значному співаку, торкавши струни,

144] Щоб спів його був гарний, голосний,

145] Так відгукались зграйно, наче луни,

146] Мигали згідно, як повіки, вряд

147] Два сяйва й блискали, немов перуни,

148] Орлиній мові громовій улад.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

1] Віддав своєї владарки обличчю

2] Я очі, з ними й почуття були, -

3] З усякою простивсь чужою річчю,

4] Вона ж, не посміхнувшись: «Ти б коли, -

5] Сказала, - вздрів мій сміх, зазнав би шкоди,

6] Став, як Семела б, жменею золи.

7] Бо, як ти бачиш, міць моєї вроди

8] Чимдалі все яскравіше сія,

9] Поки долаєм в цих чертогах сходи.

10] Якби себе не тамувала я,

11] То сяла б так, що впала б в тебе сила,

12] Неначе лист, коли гроза буя.

13] Вже досягли ми сьомого світила,

14] Що Лев на нього свій справляє тиск,

15] І спільно виграють обидва тіла.

16] Тож ум зведи, де очі ллють свій блиск,

17] Зроби дзеркала тій зображень зливі,

18] Яку тобі дає дзеркальний диск».

19] Хто знав би, що знайшли мої щасливі

20] Враз погляди в блаженному лиці,

21] Напрямлені на враження мінливі,

22] Той втямив би, чом в радостей вінці

23] Скорився я небесній провідниці,

24] Як ту відраду протиставив цій.

25] В цьому кристалі, що скріпив світниці

26] І славний іменем вождя зробивсь,

27] Який понищив геть пороки ниці,

28] У золоті, де промінь весь відбивсь,

29] Побачив сходи я, такі високі,

30] Що угорі мій погляд загубивсь.

31] Побачив я іще, як зносять спокій

32] Додолу безліч сяйв, і здумав: он

33] Зійшлись з усього неба ясноокі.

34] І як природні звичаї ворон

35] У купу всіх збирають, поки дніє,

36] Щоб з задубілих крил зігнати сон,

37] І вже летять птахи: той даленіє,

38] Той зараз же додому поверта,

39] А хто й двох кроків одлетіть не сміє, -

40] Так юрмилася сходиною та,

41] Похожа на гучну пташину зграю,

42] Сяйв низхідних процесія густа.

43] І той, хто із мого наблизивсь краю,

44] Так спалахнув, що я аж погадав:

45] «Це тим любов свою він розкриває».

46] А та, від кого я веління ждав,

47] Чи мовить, чи мовчать, була в чеканні,

48] Й не зле, що не питав я, хоч жадав.

49] Вона, побачивши мене в мовчанні,

50] Бо бачила в тому, хто бачить все,

51] Сказала: «Заспокойся у жаданні».

52] І я почав: «Мої заслуги - се,

53] Що не дає надій, але ж я - з тою,

54] Хто дозвіл запитать тебе несе,

55] Блаженний душе, радості габою

56] Укритий! Чом, скажи, між усіма

57] Ти, зблизившись, спиняєшся зі мною?

58] Скажи іще, чом сфера ця німа

59] І дзвін благочестивий не рокоче,

60] Як в нижчих колах, чом пісень нема?»