Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
83] В задусі зводилась його лівиця,
84] Мов піднімала річ якусь тяжку.
85] Я взнав посла небес, що мав явиться,
86] Звернувсь до вчителя, і він мовчком
87] Дав знак мені в шанобі поклониться.
88] Ах, як гнівився цей борець із злом,
89] Що ображало в ньому досконалість!
90] Він браму розчинив тонким жезлом.
91] «О вивержена з неба клята малість! -
92] Гукнув він, ставши на жахний поріг, -
93] Звідкіль така обурлива зухвалість?
94] Чом опиратись тим, хто переміг?
95] Скорітесь волі, що в мету влучає
96] І збільшує для вас тягар вериг?
97] Ви знаєте, чим доля відомщає?
98] У Цербера у вашого з оков
99] Намулені місця всяк добачає!»
100] Нечистим шляхом він назад пішов,
101] На нас не кинувши свій погляд милий,
102] Мов той, хто, ринувши у мислей схов,
103] Не бачив тих, що поруч з ним ходили.
104] Дало нам сил це сяйво серед мли,
105] Й відважно ми поріг переступили.
106] Без опору до міста ми зайшли,
107] І палко я бажав про тих дізнатись,
108] Що у фортеці замкнені були.
109] Зайшовши, став я миттю оглядатись
110] І вмить побачив діл скорботи й зла,
111] Де мало все од лементу здригатись.
112] Як в Арлі, де ріка тече мала,
113] Як в Полі над Карнаро, де в затоці
114] Італія замок собі знайшла,
115] Гробниці горбляться на кожнім кроці, -
116] Тут ними всіяно весь ґрунт пустий;
117] Та гірш було, що з усієї моці
118] Між ними звився полумінь густий.
119] Жара пашіла скрізь така велика,
120] Якої й звиклим не перенести.
121] На трунах зсунуті були всі віка,
122] Й зітхання чулися з-під них жаскі,
123] Мов із грудей розтятих чоловіка.
124] І я: «Учителю, це хто такі,
125] Що, змушені до скорбної постави,
126] Лиш зойки дикі видавать важкі?»
127] І він: «Це лжеучень усяких глави
128] З їх послідовниками. Тут, в огні,
129] Злічити їх не вистачить уяви.
130] Із схожим схоже тут в одній труні
131] У полум'ї, то більш, то менш похмурім».
132] Він шлях праворуч показав мені,
133] І ми пішли між полем мук і муром.
ПІСНЯ ДЕСЯТА
1] І от іде стежиною вузькою
2] Між мурами товстими й полем мук
3] Учитель мій, і я за ним ступою.
4] «О вишній уме, що до гірших лук
5] Ведеш мене, - почав я, - як владика,
6] Ти спрагу вдовольни із власних рук!
7] Чи можна тих, чия вина велика,
8] Побачити? Нехай би підвелись -
9] Немає ж варти, і розкриті віка».
10] І він: «...Вони закриються колись,
11] Як з Йосафату вернуть опочилим
12] Тіла, в які свого часу вляглись.
13] Це кладовище віддане могилам
14] Для Епікура та його рідні,
15] Які вбивають душу з вмерлим тілом,
16] Але небавом при одній труні
17] Задовольниться й це твоє жадання
18] І друге, що ховаєш в таїні».
19] І я: «Мій добрий вождю, запитання
20] Я пильно бережу в душі своїй,
21] Щоб виконать твої заповідання».
22] «О ти, що йдеш по місту цім живий
23] Уродженцю Тоскани, будь же ґречний,
24] Прошу тебе, зі мною мить постій.
25] Твоя вимова - доказ безперечний,
26] Що ти із благородної землі,
27] Якій я, може, був занебезпечний».
28] Так гримнув голос у гробничій млі, .
29] І з страхом до вождя я пригорнувся,
30] Немов до нені злякані малі.
31] А вождь мені: «Чого це ти вжахнувся?
32] Ти бачиш Фарінату, що піднявсь
33] По крижі в домовині й не схитнувся».
34] І пильно в нього зором я втуплявсь,
35] А він, чоло здіймаючи та груди,
36] Здавалось, Пекло згорда роздивлявсь.
37] Вожай до нього між могильні груди
38] Штовхнув мене, уміло ведучи,
39] Й сказав: «Хай мова в тебе ясна буде».
40] Коли ж наблизився я, ідучи,
41] На мене скоса він поглянув знизу
42] Та й попитав зневажливо: «Ти чий?»
43] І я, щоб догодить його капризу,
44] Нічого не втаївши, все повів,
45] І він неначе в млу вгорнувся сизу.
46] А далі вимовив: «Твоїх дідів
47] Вважав я з партією ворогами
48] І двічі на вигнання засудив».
49] «Та привела до рідної їх брами, -
50] Я відказав, - і перша, й друга путь, -
51] Цього ж зробить не вміли ваші з вами».
52] І тут, в труні, приховуючи лють,
53] Звелась ще друга голова по шию -
54] Навколішки підвівся дух, мабуть.
55] Дух озирнувсь, плекавши, певно, мрію
56] Побачить поруч мене ще когось,
