Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Божественна комедія

21] Людських злилось все милосердя в сталість.

22] З невтоленою спрагою цей муж,

23] Який дорогою зо дна земного

24] У душах бачив лють, щедроту, суш,

25] Тебе благає зглянутись на нього

26] Й дозволити на верх піти йому,

27] До джерела палання осяйного.

28] І я, щоб знять з очей своїх пітьму,

29] Не піднімав молитви ще такої,

30] Але тепер за нього підніму.

31] Розвій же хмари смертності важкої

32] З його путі, нехай він із перлин

33] Бере блаженство в щасті й супокої!

34] Іще прошу, царице верховин,

35] Хай помислами чистими палає

36] Й по тому, як усе побачить він!

37] Твій пал пориви хай людські здолає!

38] Глянь, Беатріче з сонмом Душ святих,

39] Піднісши руки, теж про це благає».

40] Тут зір очей, для Бога дорогих,

41] Звернувся на промовця, й їх горіння

42] Явило радість від прохань таких.

43] Вони звелись у вічне пломеніння,

44] Що, проти недоречних сподівань,

45] Його ніяке не сягне створіння.

46] Я, до кінця усіх своїх бажань

47] Усю дорогу ревно проходивши,

48] Покінчив у собі з вогнем жадань.

49] Бернар мені всміхнувся, знак зробивши,

50] Щоб я угору глянув; я ж підняв

51] Уже лице, його упередивши.

52] Вістря очей одвертих устромляв

53] Все більше й більше я у промінь самий,

54] Який у правді свій початок мав.

55] Мій зір бере тут гору над словами,

56] Бо не відтворять бачене вони,

57] Воно ж на пам'ять тисне тягарями.

58] Неначе той, хто часто бачить сни,

59] І довго з них один його хвилює,

60] І тільки він один йому ясний, -

61] Такий і я: хоч обмаль вже вогню є

62] В моїй примарі й жевріє вона,

63] А в серці насолода аж вирує.

64] Так точить сніг яскравість весняна,

65] Так листя в вихорі легке знялося,

66] І сплутались Сівілли письмена.

67] О вишнє світло, що у вись звелося

68] Над смертну думку, розумові кинь

69] Моєму трохи з баченого досі

70] І дай моїм словам таку глибінь,

71] Щоб слави присок, ледве нині видний,

72] Знесла аж до найдальших поколінь!

73] Оживши в пам'яті, як відсвіт бідний,

74] І продзвенівши в цих моїх рядках,

75] До них долине пломінь твій побідний!

76] Згадавши рани на своїх очах

77] Від сяєва, вважав я, що, осліпши,

78] Не бачив би нічого по боках.

79] Пригадую, що я, немов прилипши,

80] Дививсь туди, аж поки Вічна Міць

81] Не піднесла мене у світ ще ліпший.

82] О щедрий даре вишніх таємниць,

83] Дай утопити зір в яскравім світі,

84] Який не зна ні меж, ані границь!

85] Я бачив, що у цій глибіні скритій

86] Любов, як в палітурці, добира

87] Розкидане, мов сторінки розбиті.

88] Суть, випадковість, суміш зла й добра

89] Роїлись на межі мого вмлівання...

90] І мову ніби сутінок стира.

91] Я, мабуть, вузол бачив їх зливання,

92] Бо, не скінчивши слова ще свого,

93] Відчув я величезне раювання.

94] Забулася ця мить життя мого,

95] Мов двадцять п'ять віків, як замір смілий

96] Нептуна здивував веслом Арго.

97] Тож розум мій глядів заціпенілий,

98] Піднесений, уважливий, меткий,

99] Здивований і з дива спломенілий.

100] За ясним\"сяйвом пломінь цей такий,

101] Що в нього йде все на землі постале,

102] І іншого не вміщують думки.

103] До нього пожадання волі стале, -

104] Все - в ньому благо, поза ним стає

105] Потворним все, що в ньому досконале.

106] Хоч вбоге усвідомлення моє,

107] Проти моєї мови здався б пишним

108] Дитинки крик, яка із груді п'є.

109] І не тому, що він із чимось лишнім

110] В живому світлі цьому не вміщавсь, -

111] Увесь однаковий він із колишнім;

112] І несказанно зір в мені зміцнявсь,

113] І мерхнув образ зовнішній ясною

114] Глибінню, бо я сам в собі мінявсь.

115] В глибокій ясноті переді мною

116] Явилися із світла троє кіл

117] Трьох кольорів з об'ємністю одною.

118] Одне - відбиток другого всіх сил,

119] Немов Іріда близ Іріди стала,

120] А третє йде вогнем з обох світил.

121] Який ти куций одяг надівала,

122] Безсила мисле, проти ж тебе річ

123] Іще куцішою себе являла.

124] О вічний блиску, що шляхом сторіч,

125] Самоосяжний, самоосягаєш

126] Й, осягнутий, собі зориш устріч!

127] На колі, що відбитий в ньому сяєш, -

128] Коли його я зором перебіг, -

Попередня
-= 134 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!