Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
30] Ховались у киплячій гущині.
31] Я бачив - серце й досі рве журбою, -
32] Як забаривсь один і не пірнув
33] (Бува, лишиться й жаба над водою),
34] А тут Старий Кусака саме був -
35] Вчепився в кудли, зліплені страшенно,
36] І, як ту видру, сильно смиконув.
37] їх імена узнав я достеменно,
38] Бо чув безперестанно кличі їх,
39] Коли вони звертались поіменно.
40] «Гей, Неотесо, пазурів кривих
41] Дай гостроту йому покуштувати!» -
42] Почулись голоси кількох із них.
43] І я: «Учителю, кортить спитати,
44] Хто із смоли киплячої там звівсь,
45] Як причепивсь до нього чорт рогатий?»
46] Мій вождь звернувся: «Звідки ти з'явивсь,
47] Коли?» - І дав той відповідь нам скору:
48] «В Наваррськім королівстві я родивсь,
49] І мати віддала служить до двору.
50] А батько мій був майстром темних справ,
51] Згубив себе й майна велику гору.
52] Своїм я в короля Тебальдо став
53] І, надто захопившись хабарами,
54] У цей окріп нарешті я попав».
55] Тут ікло Вепряче йому зубами,
56] Які не сором мати й кабанам,
57] Відчути дав, які від бивнів шрами.
58] Попалась миша в лапи злим котам!
59] Та Борода, йому спочинок давши,
60] Промовив: «Кинь, йому ще я задам! -
61] Тоді звернувсь до вчителя, сказавши:
62] - Як хочеш щось дізнатись, то спитай,
63] Поки не розшматований назавше».
64] І вождь: «Скажи, серед тутешніх зграй
65] Чи не трапляються якісь латинці
66] В смолі?» І той: «Ще мить тому, бодай,
67] З сусідом їхнім був я наодинці.
68] Куди приємніш бути із панком,
69] Ніж з тим, хто шле удари навздогінці».
70] Тут Бахур: «Годі ляпать язиком!» -
71] Сказав, і гак у руку, як острогу,
72] Уп'яв, і видер з м'ясива шматком.
73] А Трута-Змій наміривсь теж у ногу
74] Встромити гак, але очей грозу
75] На нього звів десятник дуже строгу.
76] Коли ущухло трохи все внизу,
77] Мій вождь спитав того, чия несита
78] На рану скорб лила гірку сльозу:
79] «А хто була ця тінь, смолою вкрита,
80] Коли весь інший залишив ти люд?»
81] Він одповів нам: «То був брат Гоміта,
82] Той, що з Галлури. Зла і лжі сосуд, -
83] Над ворогами владарю свойому
84] Він учинив занадто легкий суд:
85] Усіх за гроші відпустив додому,
86] Як сам казав. Він був не рядовим,
87] А був царем у царстві тім брудному.
88] А логодорець Мікель Дзанке з ним
89] Веде розмову. Часто і охоче
90] Говорить кожен про сардінський дім...
91] Ой, гляньте, як зубами він скрегоче!
92] Я дечого б чимало розповів,
93] Але боюсь, що гаком полоскоче!»
94] Помітивши, що раптом підступив
95] Дурний Чортяка злий, начальник лютий
96] Промовив: «Птах лихий, вгамуй порив!»
97] «Покличу, якщо хочете почути, -
98] Так зляканий став мову знов вести, -
99] Тосканців та ломбардців з ями смути.
100] А лихолапам краще відійти,
101] Щоб не лякали злістю нас своєю.
102] А я, не сходячи із висоти,
103] Сімох покличу стежкою цією
104] Прийти, як свисну, як це робим ми,
105] Зринаючи з смоли дихнуть над нею».
106] Звів Злий Собака писок із слиньми,
107] Хитнувши головою, мовив: «Балуй,
108] Хитруне, та не памороч уми!»
109] А той, бо спритність мав таки чималу,
110] Сказав: «Вам добре з Хитруном таким,
111] Що віддає своїх вам на поталу!»
112] Тут Никлокрил, перечачи усім,
113] Гукнув йому: «Як пустишся навтіки,
114] Чи з бігом не зрівняюсь я твоїм?
115] Як над смолою крил розмах великий
116] Розкину, то і видно буде нам,
117] Чи встоїш проти нашої ти кліки».
118] Читачу, подивуйся чудесам:
119] Всі стали очі обертать поволі,
120] І перший, хто не довіряв словам.
121] Цього Наваррцеві було доволі,
122] Напружив ноги та й стрибнув собі,
123] Урятувавшись від лихої долі.
124] Усі аж скаженіли у злобі,
125] Й найгірше той, хто більшого дав маху.
126] Він кинувся, гукнувши: «Я ж тобі!»
127] Але дарма: бо крил гінких до страху
128] Не прирівняти: цей шугнув на дно,
129] А той в повітрі уподібнивсь птаху.
130] Навчилось каченя не так давно,
131] Як сокіл надлетить - мале у воду!
132] І той у гніві, що втекло воно.
133] Розлючений Росотопчій нагоду
134] Не проминув, щоб дати бій усім,
135] І полетів над ямою наброду.
