Слава ЗСУ!

87] Тим більш ненависть нині повивала.

88] І так жалі у серце уп'ялись,

89] Що впав я. Знає владарка стеменне,

90] Які події далі відбулись.

91] Коли ж з душі знялось ярмо тяженне, -

92] Схилилась жінка, давній мій водій,

93] І мовила: «Тримайсь, тримайсь за мене».

94] Й занурила у річку, а тоді

95] Вмить потягла, заглибивши до рота,

96] Мов човника по лагідній воді.

97] Блаженства берег, де була чеснота

98] Й співали: «Окропи мя», - близько був,

99] Та це списать - не до снаги робота.

100] І мимоволі я нараз пірнув,

101] Бо жінка, склавши пальці, тім'я ними

102] Моє натисла, й я води ковтнув.

103] Між чотирма жінками чарівними

104] Поставила мене, й вони сами

105] Руками стали обіймать своїми.

106] «Ми - німфи тут, зірки ми - в прірвах тьми.

107] Ще Беатріче не було на світі,

108] їй слугувати готувались ми.

109] Тебе на очі, для добра відкриті,

110] Зведем, хай тільки погляд погострять

111] Тобі ці троє, зором знамениті».

112] Співаючи, мені звеліли стать

113] Проти грудей грифона, і плечима

114] До нас була кохана благодать.

115] І ще сказали: «Тут слідкуй очима,

116] Бо ти стаєш перед смарагда грань,

117] Й до нього спрага в тебе невтолима».

118] І тисячі роз'ятрених жадань

119] З моїм скували зором зір невинний,

120] В грифона втуплюваний без вагань.

121] В її зіницях звір двополовинний,

122] Як в дзеркалі світило, відбивавсь,

123] Являвши вид то орлій, то левиний.

124] Зміркуй, читачу, як я здивувавсь,

125] Побачивши, що звір, без змін на очі,

126] На іншого в очах перекидавсь.

127] Я, дивлячись на чудо це пророче,

128] Тієї їжі споживав шматок,

129] Яку хто більше їсть, то більше хоче.

130] А троє гарних молодих жінок,

131] Наділених, мабуть, званням високим,

132] По-ангельськи співали під танок.

133] «Глянь, Беатріче, глянь пресвітлим оком, -

134] Я чув слова, - на вірного свого:

135] Прийшов до тебе шляхом він жорстоким.

136] Зласкавсь, будь ласка, над слізьми його,

137] Відкрий свої уста, хай він спізнає

138] Ще другу красоту єства твого».

139] Живого світла сяєво безкрає!

140] Чи на Парнасі є завзятий хтось,

141] Хто з джерела жагу задовольняє,

142] Хто б зважився і щоб йому вдалось

143] Тебе таким списать, яке розкрилось

144] І в тінь гармонії небес влилось,

145] Коли перед очима появилось?

ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА

1] В очах моїх міцна така напруга

2] Була з десятирічної жаги,

3] Що проти неї никла всяка друга.

4] Ховавсь уважний зір за мур благий -

5] Його в мережі так тримав пестливо

6] Божественний той усміх дорогий.

7] Та мусив погляд я звернути вліво,

8] Бо вигуки почув неголосні

9] Тих трьох богинь: «Занадто вже сміливо!»

10] Осліплення, яке дають вогні

11] Побаченого сонячного диску,

12] На хвилю одібрало зір мені.

13] Коли ж я звикнув до малого блиску

14] (Кажу «малого», бо не тим було

15] Те сяйво, що з чужого збувсь я тиску),

16] Помітив я, що вправо враз пішло

17] Славетне військо, і перед очима

18] У нього сонце й сім вогнів пливло.

19] Як полк заходить лівими плечима,

20] А потім всі під прапором стоять,

21] Щоб шикувалась лава незлічима,

22] Так ця небесної держави рать,

23] Це воїнство круг повоза зімкнулось,

24] Який не починав ще завертать.

25] Нарешті все жіноцтво озирнулось,

26] Грифон же зрушив, обернувши вид,

27] І ні пірце на нім не ворухнулось.

28] Прекрасна, що скеровувала хід

29] За колесом зі Стацієм і мною,

30] Крутішої дуги лишала слід.

31] Під спів з небес розмірною ходою

32] Ми рухалися лісом самітним,

33] Що Євиною позначивсь виною.

34] Як тричі луком стрельнути тугим, -

35] Ми стільки йшли до дерева сухого,

36] І Беатріче стала перед ним.

37] «Адам!» - з докором всі шептали строго,

38] Оточуючи яблуню сумну,

39] Що зовсім не росло на ній нічого.

40] Чим вище, більшало в широчину

41] її гілля; схилявшись смаглим лобом,

42] Індійці б славили в ній вишину.

43] «Хвала, грифоне, що не вдарив дзьобом

44] Ти дерева, бо гарний має смак

45] Та браму різним відмика хворобам!»

46] Навколо товплячись, гукав усяк;

47] І мовив звір подвійної природи:

48] «Скрізь правди сім'я бережеться так!»