Слава ЗСУ!

- Гей! Рейневан!

Тим, хто його окликнув, був Славік Цандат, якого Рейневан знав ще з університетських часів. Коли Рейневан починав навчання, Славік Цандат вчився вже щонайменше вісім років і був старший від більшості докторів, не кажучи вже про магістрів. “Вчився”, зрештою, було не дуже адекватним словом: Славік Цандат в університеті бував, це правда, часом його там можна було помітити. Але стократ частіше його можна було застати в котромусь із борделів на Перштині або на Краківській. Або в міській каталажці, куди його регулярно запроторювали за п’яні дебоші і гармидери по ночах. Хоч і не юнак, Цандат обожнював скандали і бійки, тому не дивно, що після дефенестрації з ентузіазмом влився у потік революції. Рейневан анітрохи не здивувався, побачивши його у Флютика навесні 1426 року, під час свого першого візиту під Білу Гору.

- Здрастуй, Славіку. Ти що, став секретарем?

- Га? Ти про це? - Цандат підняв аркуші паперу і гусячі пера, які він ніс. - Це листи з неба.

- Листи звідки?

- Мене підвищили, - похвалився вічний студент, розчісуючи пальцями те, що колись було чуприною. - Брат Неплах перевів мене у сектор пропаганди. Я став письменником. Митцем. Замалим не поетом. Я пишу листи, які впали з неба. Розумієш?

- Ні.

- Ну то послухай, - Цандат узяв один із аркушів, примружив короткозорі очі. - Упалий з неба лист Матері Божої. Мій вчорашній витвір.

- Народе безвірний, покоління негідне і підступне, - став він читати голосом, що переходив у проповідницьку екзальтацію, - упаде на вас гнів Божий та лиха у трудах і в стадах, якими володієте. Позаяк не сповідуєте істинної віри, а слухаєте римського антихриста, відверну від вас свій лик, а Син мій засудить вас за зло, яке ви вчинили в Його святій Церкві, і покарає вас. як покарав Содом і Гоморру. І будете зубами скреготати і стогнати, амінь.

- Листи, що впали з неба, тямиш? - пояснив Цандат, бачачи, що Рейневан не тямить ні в зуб ногою. - Листи від Ісуса, листи від Марії, листи від Петра. Ми в пропаганді їх пишемо. Агітатори та емісари вивчають їх напам’ять, ідуть у ворожі країни, щоб сповіщати їх тамтешнім людям. Щоб, як каже шеф нашого сектора, так тамтешнім людям понасирати в голови, щоб не знали, хто свій, хто ворог і де котрий. Для цього і є листи з неба, тямиш? Оцей-от, послухай, лист від Ісуса. Глянь, як чудово написано...

- Знаєш, Славіку, я трохи поспішаю...

- Послухай, послухай! “Грішники та нечестивці, наближається вам кінець. Я терплячий, але якщо ви не порвете з Римом, з цією звіриною вавилонською, прокляну вас разом з Отцем своїм і з ангелами своїми...”

- Брат Белява? - врятував Рейневана голос за спиною. - Брат Неплах пильно прагне вас бачити, чекає. Дозвольте. Я проведу.

* * *

Один із новозбудованих будинків був більш імпозантним, нагадував панський дім. На першому поверсі знаходилося кілька світлиць, на другому - кілька досить по-спартанському обладнаних кімнат. В одній із кімнат стояло велике і аж ніяк не спартанське ложе. На ложі, накритий периною, лежав і стогнав Флютик.

- Де тебе носить? - дико завив він, побачивши Рейневана. -Я посилав по тебе до Праги, посилав під Колін! А ти... О-о-о... О-о-о-о-о-о-о-о! А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!