Слава ЗСУ!

- Родичі, - похвалився Бразда з Клінштейна. - Роновичі, як і я.

- Такі родичі, як ти, - докинула з-за прядки бабця, - у Берків за псами дивляться.

- З двох братів з Дубе, - фиркнув Ян Колюх, - Генрик на нас особливо заповзятий, бо в нього Ліп’є забрали. Кажуть, що він у костелі в Житаві заприсягнувся, що м’яса не буде їсти, поки нас із замку в Ліп’є не вижене. Довго, видно, потриває цей піст.

- Так! - гримнув кулаком по столу Щепан Тлах. - Облизня упіймає той, хто нас звідси витурити захоче. Хай тільки спробує! Ми, Сирітки, сидимо тут твердо!

- Айно! Сидимо твердо!

- Не в тому річ, би йно сидіти, - наморщив лоба Чапек. - І як пси на ланцюгу погавкувати. Не так нас брат Жижка навчав. Найкраща оборона - це напад! Бити ворога, бити, бити, передиху не давати! Не чекати, поки ворог з галайстрою прийде, а на нього війною йти, в його державу нести меч і смолоскип. “Виступіть проти них”, - сказав Господь ізраелітам. І час, час виступити! Час зібратися і вдарити, на Фридштейн, на Дєвін, на Ральско, на роймунд, на Тольштейн...

- І ще далі, - вставив з вовчою усмішкою Колюх. - На Лужиці! На Графенштейн, Фридланд, Житаву, Згожелець! Але що ж, самі не подолаємо. Сил бракує. А звідки підтримки чекати? З Праги? Прага, якщо зради не замишляє, то в перевороти і бунти бавиться. Від Табора? Табор узяв в облогу Колін. Чеський град. Так, ніби нема мадярських, ракуських, німецьких!

- Кажуть, - озвався Шарлей, - що Прокоп уже планує щось у цьому стилі. Що поглядає в бік Угорщини і Ракус.

- Дай Біг. Але тимчасом самі видите, самі-сте відчули, які в нас тутка сусіди.

- Про одного із сусідів, - сказав ніби знічев’я демерит, - ще взагалі не було мови. Чи він вам не дошкуляє? Я про пана Отто де Бергова на замку Троски. До якого від Міхаловіц якихось чотири милі. Як, цікаво, ви оцінюєте це сусідство?

- Як шпичак у сраці, - відповіла за гуситів бабця, пораючись біля веретена. - Саме так ви пана де Бергова оцінюєте, правда, панове розбійники? Як шпичак у сраці!

Довгий час панувала тиша, яка свідчила, що стара влучила дуже близько до центра мішені. Тишу порушив Ян Колюх Весце.

- Ми - Божі воїни, - сказав він, граючись ножем. - М: пам’ятаємо слова Господа, коли рече вустами Єремії-пророка: “І спіткнеться пиха й упаде, і не буде того, хто підніс би її. І огонь по містах його Я запалю, і він пожере всі довкілля його...”154

- “Відплатіте йому, - додав так само обізнаний з біблійними цитатами Чапек, - згідно з чином його. Як зробив він, зробіть так йому”155.

- Амінь.

- Має Бергов у гербі крилату рибу, - додав Щепан Тлах, зловісно і конкретно. - Ні рибу, ні птаха. Настане день, коли ту рибку буде обшкрябано. А пташку обскубано.

- І на це амінь, - Войта Єлінек піднявся. - Сон мене, браття, розморює.

- І мене, - Ян Колюх також піднявся, Бразда з Клінштейна і Щепан Тлах узяли з нього приклад.

- Айно, тяжкий був день... Ідеш, брате Чапеку?

- Ще посиджу. З нашими гістьми.

Вогонь тріщав. Навколо вежі пугикали сови. Тихо туркотіла прядка бабці.