Слава ЗСУ!

Чарлі Бакет побачив, що вони знову опини* лися в якомусь із довжелезних рожевих кори* дорів. Від нього навсібіч відходило безліч ін-й ших рожевих коридорів. Містер Вонка мчав попереду, завертаючи то ліворуч, то праворуч| то праворуч, то ліворуч, а дідунь Джо все примовляв:

- Міцно тримайся за руку, Чарлі. Тут загубитися - це страшне.

Містер Вонка говорив:

- Досить гаяти час! Якщо будемо так повзти, то нікуди не потрапимо! - І мчав далі нескінченними рожевими коридорами у своєму чор* ному циліндрі й темно-фіолетовому оксами* товому фраці, хвости якого лопотіли в нього за спиною, наче прапор на вітрі.

Вони проминули якісь двері, тоді ще однії і ще. Двері траплялися щодвадцять кроків, і на всіх було щось написано, за деякими лунало чудернацьке клацання, з замкових щілин просочувалися [158] звабливі запахи, а з-під дверей то тут то там виривалися цівочки різнобарвної пари.

Дідунь Джо і Чарлі майже бігли, щоб не відстати від містера Вонки. Іноді вони навіть встигали читати написи на деяких дверях. На одних було написано: «ЇСТІВНІ ЗЕФІРНІ ПОДУШЕЧКИ».

- Зефірні подушечки - це смакота! - вигукнув на бігу містер Вонка. - Коли я завезу їх у крамниці, то за ними шалітимуть! Але нема коли туди заходити! Ані хвильки!

На інших дверях був напис: «ЛИЗАЛЬНІ ШПАЛЕРИ ДЛЯ ДИТЯЧИХ КІМНАТ».

- О, що то за насолода, ці лизальні шпалери! - крикнув, пробігаючи, містер Вонка. - На них намальовано фрукти: банани, яблука, помаранчі, виноград, полуниці, дріманиці...

- Дріманиці? - не зрозумів Майк Тіві.

- Не перебивай! - вигукнув містер Вонка. - [159]

На шпалерах намальовано різні фрукти, і якщо лизнути малюночок з бананом, то він має смак банана. Якщо лизнути полуницю, то вона смакуватиме, як полуниця. А якщо лизнути дрі-маницю, то вона буде на смак точнісінько, як дріманиця...

- А яка на смак дріманиця?

- Ти знову щось бурмочеш, - скривився містер Вонка. - Наступного разу говори голосніше. Ідемо далі! Швидше!

«ГАРЯЧЕ МОРОЗИВО ДЛЯ ХОЛОДНИХ ДНІВ» - було написано на наступних дверях.

- Надзвичайно корисне взимку, - сказав, не зупиняючись, містер Вонка. - Гаряче морозиво вас зігріє, коли надворі холодно. А ще я роблю гарячий лід для гарячих напоїв. Від гарячого льоду гарячі напої стають ще гарячіші.

«КОРОВИ, ЩО ДОЯТЬСЯ ШОКОЛАДНИМ МОЛОКОМ» - такий був напис на інших дверях. [160]

- О, мої гарнюні корівки! - вигукнув містер Вонка. - Як я їх люблю!

- А чого на них не можна глянути? - запитала Верука Солт. - Чого ми пролітаємо повз такі цікаві зали?

- Зупинимось, коли буде треба! - відповів містер Вонка. - Не будь така нетерпляча!

«ЛЕТЮЧІ ШИПУЧКИ» - було написано на наступних дверях.

- О, це просто казкові напої! - крикнув містер Вонка. - Вони наповнюють вас бульками, а бульки наповнені спеціальним газом, а той газ такий летючий, що підносить вас над землею, мов повітряну кульку, і ви летите вгору, аж доки гупнетеся головою об стелю... і так там і залишитесь.

- А як тоді спуститися вниз? - запитав Чарлі.

- Ясно як - треба відригнути, - пояснив містер Вонка. - Щосили - голосно, сильно й смачно відригуєте, і газ виходить угору, а ви - падаєте вниз! Тільки не пийте цих напоїв надворі! Ніколи не відомо, як високо вас занесе. Якось я дав напитися старому умпа-лумпі на фабричному подвір'ї, і він полетів - усе вище й вище, аж поки зовсім зник з очей! Було так сумно. Я його більше ніколи не бачив.

- Хай би був відригнув, - сказав Чарлі.

- Звісно - хай би, - погодився містер Вон-ка. - Я стояв і кричав йому: «Та відригни ж, старий дурню, відригни, бо не повернешся на землю ніколи!» Але він не зміг, чи не захотів, чи не зумів, я вже й не знаю. Може, був занадто чемний. Тепер він, мабуть, десь на Місяці.

На ще одних дверях був напис: «КВАДРАТНІ ЦУКЕРКИ, ЩО ОБЕРТАЮТЬСЯ КРУГЛИМИ».

- Стривайте! - вигукнув містер Вонка, раптово зупиняючись. - Я дуже пишаюся своїми квадратними цукерками, що обертаються круглими. Зазирнімо сюди. [162]

Розділ 23. Квадратні цукерки, що обертаються круглими

Усі зупинилися і з'юрмилися біля дверей, верхня половинка яких була скляна. Дідунь Джо підняв Чарлі, щоб тому краще було видно, і Чарлі, зазирнувши, побачив довжелезного стола, на якому нескінченними рядами лежали квадратні білі цукерочки. Вони дуже нагадували квадратні грудочки цукру-рафінаду - хіба що на кожній збоку було намальоване кумедне рожеве личко. При кінці стола кілька умпа- [163]лумпів старанно малювали на цукерках нові й нові личка.

- Ось вони! - вигукнув містер Вонка. - Квадратні цукерки, що обертаються круглими!