Слава ЗСУ!

От і зараз їй трапився чи занадто чемний, чи далекоглядний стратег – ще сама не розібралася. Головне, не втратити пильність. Вона вже почала сплановувати власну поведінку на вечір – буде серйозна, стримана, недоторкана – а тим часом залитий окропом порошок розчинився, і разом із парою з чашки вирвався штучний запах малини. Кілька ковтків – ще можна на побаченні просто мовчати, дати повну свободу вільно проявлятися усім підсвідомим бажанням хлопця – в її присутності вони рано чи пізно дадуть про себе знати. Ліки швидко зігріли тіло зсередини. На сон до побачення є ще кілька годин, а потім вона прокинеться здорова, гарна – і недоторкана.

Вона з нетерпінням чекала зустрічі. Тільки б самій протриматися подовше у власному вигаданому образі. Серйозна, стримана, недоторкана – вона ще раз повторила план дій, щойно сіла за столиком навпроти хлопця. Трішки відсунула стілець, аби йому добре було видно, як вона схилила ніжки на бік, і приготувалася до тривалого спостереження.

А він одразу ж себе і видав.

— Не уявляю, як у тебе можна не закохатися. Така сьогодні гарна.

Вечір було зіпсовано. А вона ж покладала на нього стільки надій. Вони познайомилися ніби випадково – це не була його ініціатива, і вона ніяких знаків йому не давала – очима точно не стріляла. Все якось само собою сталося. На одному масовому заході вони опинилися поряд. Вона почула його коментар на те, як хтось нахабно проштовхується вперед, і підтримала невдоволення. Так слово за словом проговорили цілий вечір. А вона й не зрозуміла, чому він з нею розмовляв – сподобалася чи ні.

А тепер усе прояснилося – і вже якось навіть нецікаво перебувати на побаченні з ним. Міг би потримати інтригу! Вона шкодувала за дарма згаяним часом, а хлопець щось розповідав їй цікавеньке про свою роботу. Нудьгуючи вона потягнулася за сигаретами на столі, дістала одну, закурила. Відхилилася на стільчику, і зовсім забувши про свою недоторканість, закинула ногу на іншу, і поки дим поволі розходився перед її обличчям, вона раптом надумала дослухатися до того, що там хлопець їй розповідав. А він виявляється працює в міліції. Вона здогадалася, бо коли включилася в його історію, почула, що: “вночі викликали на аварію, а там дві машини вщент розбиті, тіло одного водія знайшли за кілька метрів від дороги – вилетів через лобове скло. По шматках людину збирали.”

Мабуть, хлопчина довго думав, що б то їй повідати на побаченні! Якось підтримувати його монолог вона не бачила сенсу, та й сказати їй, за великим рахунком, було нічого. Дарма тільки включалася в цю його розповідь. Далі вже не слухала, а зосередила усі свої зусилля, щоб побороти в собі бажання демонстративно розтерти в попільничці недопалок, мовчки встати з-за столу і піти. Покинути міліціонера на одинці з його захопливими розповідями. Їй чомусь здалося, що він навіть не помітить, якщо вона піде, так і далі буде говорити, розповідати щось не тому, що його слухають, а тому, що йому самому треба виговоритися. І її ніби немає для нього, не існує. І байдуже, як вона зреагує на почуте. Невже йому байдуже? Таки вечір ще можна врятувати.

Та нічого надзвичайного все рівно не відбулося. За марними спробами розігнати нудьгу, вона раптом згадала про ще одне своє випадкове знайомст-во. Коли розговорилися, виявилося одне одного давно знають. Кілька разів десь колись перетиналися. Між ними ніби було щось, якась іскорка, принаймні, вона так думала. Просто він в усьому змушував її сумніватися, якось дивно проявляв свій інтерес – його взагалі важко було розгледіти за байдужим ставленням чи то до всього на світі, чи виключно до неї самої.

Лише він зараз міг покращити її настрій! Стерти відчуття дарма згаяного часу. Вона чемно перепросила міліціонера, мовляв, вже має йти, а завтра можна ще раз зустрітися, погуляти, поговорити. Залишила йому натяк на те, що шанс реабілітуватися він ще має, і поспішила туди, де точно знала, що застане свого знайомого. Через ту кав’ярню пролягав його шлях додому, то ж він частенько до неї заходив.

Ніби вишукуючи вільний столик, вона поволі пройшлася кав’ярнею, а коли краєм ока помітила свого знайомого, ледь не перед самим його носом розвернулася і пішла до виходу.