Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Чвара королів

— Поза сумнівом, короля Джофрі ви також зацікавите.

«Ось чому я триматиму його якнайдалі звідси.»

— Ми щиро сподіваємося, що король відвідає наше цехове зібрання власною ясновельможною особою. Я вже казав про це вашій ласкавій сестрі. Якби ж влаштувати великий бенкет…

На сходах ставало дедалі тепліше.

— Його милість заборонив усякі бенкети аж до перемоги у війні. — «Бо я на цьому наполіг.» — Король вважає недоречним жирувати на солодких стравах, коли його піддані навіть хліба не можуть поїсти вдосталь.

— Як, гм, розважливо та милостиво з його боку, мосьпане. То може, натомість кількоро з нас матимуть честь відвідати короля у Червоному Дитинці? Задля невеличкого, так би мовити, показу наших сил, аби відволікти його милість від численних державних турбот хоч на один вечір. Адже шал-вогонь — лише одна з моторошних таємниць нашого стародавнього братства. На доданок ми можемо показати вашим мосцям безліч інших хитромудрих речей.

— Я перекажу ваші слова сестрі. — Тиріон не заперечував подивитися кілька цікавих та чарівних штук, але йому вже в печінках сиділа Джофова звичка напускати бійців один на одного задля смертельного двобою; бракувало тільки, щоб малий відкрив для себе принади спалення людей живцем.

Коли нарешті вони досягли вершечку сходів, Тиріон виплутався зі шкури сутінькота і повісив її через плече. Цехове зібрання алхіміків являло з себе чималу, безладно вимурувану на всі боки з чорного каменю будівлю; Галин вів його звивистими проходами й раптовими поворотами, поки не привів до Галереї Залізних Смолоскипів — довгої лункої палати, де навколо чорних металевих стовпів у три сажні заввишки танцювали вихори зеленого вогню. Примарні язики полум’я виблискували на вилощеному чорному мармурі стін та підлоги, заливали палату смарагдовим сяйвом. Тиріон, мабуть, зачудувався б трохи більше, якби не знав, що великі залізні смолоскипи запалили тільки цього ранку на честь його відвідин, а тієї миті, коли за ним зачиняться двері, їх миттю загасять. Адже шал-вогонь коштував надто дорого, щоб отак ним розкидатися.

Вони вигулькнули на поверхні широких вигнутих сходів, що починалися від Сестринської вулиці коло підніжжя пагорба Візеньї. Тиріон побажав Галинові усього найкращого і пошкандибав туди, де на нього чекав Тімет, син Тімета, з супроводом Смалених. Враховуючи мету сьогоднішніх відвідин, такий вибір супутників видався Тиріонові особливо доречним. На доданок їхні рубці наганяли жаху на міський набрід, а цими днями воно було не зайве. Якісь три ночі тому коло воріт Червоного Дитинця зібрався новий натовп і знову вимагав харчів. Джоф розпочав відчайдушну стрілянину і чотирьох таки вколошкав, а тоді заверещав донизу, що дає натовпові свій ясновельможний дозвіл з’їсти їхніх мертвих. «Король без устанку завойовує нам нових друзів.»

Тиріон здивувався, побачивши коло своїх ношів ще й Брона.

— А ти сюди яким вітром?

— Я тут за гінця, звістки тобі розношу, — відповів Брон. — Залізна Клішня припрошує тебе до Божої Брами, і нагально. А навіщо — не каже. А ще тебе викликають до Маегора.

— Викликають, кажеш? — Тиріон знав лише одну особу, яка мала нахабство вживати щодо нього це слово. — Чого Серсея від мене хоче?

Брон здвигнув плечима.

— Королева наказує тобі негайно повернутися до замку і з’явитися до неї в покої. Переказав отой ваш жевжикуватий брат у перших. В самого на губі чотири волосини, а бач, теж пнеться у чоловіки.

— Чотири волосини й лицарське звання. Тепер він лицар Лансель, ти мені не забувайся належно його величати. — Тиріон знав, що пан Джаселин по нього не пошле, якщо справа не нагальна. — Піду-но я спершу до Бережняка. Скажи сестрі, що як повернуся, тієї ж миті буду в неї.

— Вона цього не вподобає, — попередив Брон.

— То й добре. Що довше Серсея чекатиме, то більше лютуватиме. А від люті вона тупішає. Мені більше до вподоби, коли вона люта й дурна, ніж коли тиха та хитра.

Тиріон кинув згорнутого кожуха до ношів, і Тімет допоміг йому залізти слідом.

Базарний майдан всередині Божої Брами, що зазвичай аж гудів від селян з возами та ятками всякої городини, тепер був майже покинутий. Тиріон вільно перетнув майдан; коло брами його зустрів пан Джаселин, скупо привітавши помахом залізної долоні.

— Пане Правице, прибув ваш родич Клеос Фрей, від самого Водоплину, під прапором миру, з листом від Робба Старка.

— З умовами миру, треба гадати?

— Каже, що так.

— Любий мій родич! Ану ж проведіть мене до нього.

Золотокирейники посадовили пана Клеоса до вартової келії у брамній башті, де не було навіть вікна. Той підвівся, побачивши родича.

Попередня
-= 127 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 57.

Останній коментар

Sownvxj 07:42:09

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Robertgox 27.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


cvCor 26.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар