Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Чвара королів

Боги нічого не прощають. Відтоді й донині штормові вітри гуляють над вузьким морем. Але Штормолам стоїть і стоїть, незчисленні століття та тисячоліття — замок, що не має собі рівних.

Величезний зовнішній мур Штормоламу був у сто ступнів заввишки, без жодної потерни або стрілецької бійниці, усюди гладкий та круглий, викладений з каменів, так майстерно припасованих, що вітер не знаходив жодної тріщини, жодної приступки, аби за щось зачепитися та увірватися досередини. Казали, що у найтоншому місці мур був сорок стоп завтовшки, а на боці, оберненому до моря — трохи не вісімдесят. Складався він з двох рядів каменю і засипки з піску та жорстви між ними. Всередині могутньої огорожі безпечно крилися від вітру і хвиль кухні, стайні та двори. Башта у замку була всього одна — неймовірно величезна, кругла, без жодного вікна з боку моря. Вона вміщувала в собі комори й казарми, трапезні та княжі покої, а увінчана була важкими та міцними зубцями, від яких здалеку здавалася шпичастим кулаком на руці, здійнятій до неба.

— Пані! — покликав Гал Молен. З невеличкого ошатного табору попід замком виїхали двоє вершників і тепер наближалися до них повільним кроком. — То має бути король Станіс.

— Поза сумнівом.

Кетлін дивилася, як вершники потроху виростають вдалині. Так, то мав бути Станіс, але ж корогва над ним була не баратеонівська. Яскраво-жовтий колір її відрізнявся від насиченого золота прапорів Ренлі, а знак на жовтому тлі був якийсь червоний, хоча достеменно вона не розбирала.

Ренлі, вочевидь, збирався прибути до місця останнім. Він їй так і сказав, коли проводжав у дорогу: що не має наміру сідати у сідло, поки не побачить брата вже на півдорозі. Перший, хто з’явиться, муситиме чекати на іншого, а Ренлі чекати не любив. «Королі полюбляють гратися в такі ігри», казала Кетлін собі. Та вона ж не король, якось обійдеться. І чекати вона давно звикла.

Коли Станіс наблизився, вона побачила на ньому корону з червоного золота у подобі язиків полум’я. Пас був прикрашений набитими на шкіру гранатами та жовтими топазами, на руків’ї меча блищав обрізаний квадратом рубін. Окрім цього, решта його одягу була дуже проста: шкіряний кубрак на підбитому каптані, поношені чоботи, бурі штани з грубої дерги. Знак на жовтому, наче сонце, прапорі зображував червоне серце у оточенні жовтогарячого полум’я. Там був і олень… щоправда, маленький, схований всередині серця. Ще цікавішим був його хорунжий: жінка в червоних шатах, що ховала лице у глибокому каптурі криваво-червоного кобеняка. «Червона жриця», зачудувалася Кетлін. Братство червоних жерців було численне та могутнє у Вільних Містах і на далекому сході, але у Семицарстві їх майже не траплялося.

— Пані Старк, — з крижаною чемністю привітався Станіс Баратеон, натягнув повід і схилив голову — лисішу, ніж вона пам’ятала.

— Князю Станісе, — відповіла вона.

Важкі щелепи міцно стиснулися під коротко підрізаною бородою, але дорікати про титулювання він не став, за що Кетлін мовчки йому подякувала.

— Не гадав побачити вас під Штормоламом.

— Я й сама не гадала тут опинитися.

Його очі у глибоких западинах неспокійно вивчали її обличчя. Господар очей був не з тих, хто вдовольняється легковажними балачками ні про що.

— Я шкодую про смерть вашого пана чоловіка, — мовив він, — хоча другом Едард Старк мені не був.

— Він ніколи не був і вашим ворогом, пане мій. Коли князі Тирел та Рожвин запопали вас у цьому самому замку і хотіли вигубити голодом, саме Едард Старк зняв облогу.

— Але ж не з великої любові, а за наказом мого брата, — відповів Станіс. — Князь Едард виконав свій обов’язок, я цього не заперечуватиму. А я — хіба ні? Саме я мав стати Робертовим Правицею.

— Така була воля вашого брата. Нед цього уряду не хотів.

— Не хотів, але прийняв. Прийняв те, що мало бути моїм. І все ж даю вам слово вчинити правий суд над винними у його смерті.

«Які ж ви, бунтівні корольки, швидкі на обіцянки рубати голови.»

— Ваш брат дав мені таке саме слово. Та по правді, я б краще отримала назад моїх доньок, а правий суд лишила богам. Серсея досі утримує мою Сансу, а про Ар’ю не чутно ані слова, відколи помер Роберт.

— Якщо ваших дітей знайдуть у місті, коли я його візьму, їх негайно відішлють до вас.

За цими словами чулося: живими або мертвими.

— І коли ж це станеться, вельможний пане Станісе? Король-Берег ближче до вашого Дракон-Каменя, ніж Штормолам, але ви раптом знайшлися тут, а не там.

— Ви кажете відверто, пані Старк. Гаразд, я теж відповім відверто. Щоб захопити столицю, я потребую сил того самого південного панства, яке бачу онде там через поле. Воно зараз належить моєму братові. А мусить належати мені.

Попередня
-= 190 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 58.

Останній коментар

Mike Walter 28.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Sownvxj 28.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Robertgox 27.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар