Слава ЗСУ!

- Хто там? ¦; Руджієрі не озивався, бо голоси були незнайомі; тоді жінки ;

стали кликати чоловіків, та ті нічого не чули, бо твердо спали після трудів праведних. Тоді, налякавшися ще дужче, жінки повставали та до вікон:

- Рятуйте, злодії!

На той ґвалт попрокидалися сусіди і давай бігти до того дому - хто вікном, хто через дах, хто іще кудою; устали нарешті од того гармидеру і молоді лихварі. Руджієрі схопили: він страх як здивувався, довідавшись, куди потрапив, і не знав, як і куди йому тікати. На той галас прибігла і сторожа з синьйорії, забрала його й повела до міського начальника. Знаючи сього чоловіка за великого лайдака, той негайно велів узяти його на муки, і Руджієрі мусив признатися, що заліз у дім до лихварів, аби їх пограбувати. Скоро ж наспів і вирок винуватцеві: повісити.

Вранці по всьому Салерно рознеслася новина, що Руджієрі спіймано на злодійстві в домі лихварів. Як почула про те лікариха з служебницею своєю, здивувались обидві великим дивом; думали вже - те, що вони вчора зробили, їм уві сні приздрілося. А пані зажурилася тяжко, що коханець її у смертельну небезпеку потрапив, і мало не збожеволіла з відчаю. [288]

Годині о дев'ятій, чи що, повернувся з Амальфі лікар і кинувся до того свого настою, щоб іти до хворого, аж бачить - посудина порожня. Боже, який тут він підняв галас - у нього в домі, мовляв, як на зарваній вулиці. Пані докторова, зовсім не тим заклопотана, крикнула на нього сердито:

- Що б ви сказали, маестро, коли б справді якась велика шкода скоїлась? Подумаєш, вилили там якусь воду. Що вам, більше води немає, чи що?

- Жінко, - одказав їй лікар, - ти не думай, що то була собі просто вода, то був спеціально зготовлений снодійний напій.

І він розповів їй усе докладно, що і як. Коли вона про те почула, догадалась уже, що то Руджієрі випив ті ліки і через те здався їй за мертвого. -»

- Ми не знали сього, маестро, - сказала вона. - Доведеться вам знову ті ліки зготувати.

Побачивши, що немає іншої ради, лікар замовив собі знову того настою.

Через деякий час вернулася служебка - її послала пані на довідки, що там чути про Руджієрі.

- Пані, - розповіла вона, - всі говорять на Руджієрі тільки лихе, чула я, що жоден друг його ані родич не піднявся його рятувати, і не думає ніхто. Завтра, кажуть, мають його вже повісити. А ще чула я одну річ, з якої дорозумілась, як він у дім до лихварів потрапив; ось слухайте сюди. Ви ж добре знаєте столяра, що то в його скриню ми положили Руджієрі, так оце він лаявся хтозна-як із тим чоловіком, що дав йому, мабуть, ту скриню до направи. Чоловік вимагав за свою скриню гроші, а майстер казав, що скрині він нікому не продавав, що її вкрадено. А чоловік йому: «Ба ні, - каже, - ти продав її тим лихварям, вони мені самі вночі сказали, як я ту скриню в них побачив, коли ловлено Руджієрі». А столяр: «Вони, - каже, - брешуть, нічого я їм не продавав, може, вони самі вночі вкрали. Ходім, - каже, - до них». От вони й пішли удвох до лихварів, а я собі додому. Отак же, мабуть, його туди й перенесено, а як уже він там ожив - ума не приберу.

Зрозуміла тепер пані до кінця, як було діло, розповіла служебці те, що од лікаря чула, і попрохала її Руджієрі порятувати. Ти, каже, і його визволити можеш, і мене од неслави укрити.

- То навчіть мене, пані, як, - сказала служниця, - а я все зроблю з дорогою душею.

Пані докторовій так приспічило, що мусила хутко зміркуй вати, як тут треба прихитритись, і розказала все по ряду слу^' жебниці. Тоді дівка пішла передовсім до лікаря і почала говорити йому крізь сльози: і

- Пане, простіть мене й помилуйте за ту велику шкоду,; що я вам натворила. ¦

- Яку ж би то? - спитав маестро.

А та, плачучи, провадить далі: і

- Пане, ви ж знаєте того молодого Руджієрі да Єролі. Він уподобав мене, і я, почасти з страху, а почасти з любові, ] стала оце його коханкою. Дізнавшися вчора, що ви на ніч ¦ поїхали, я привела його до себе ночувати, бо дуже просився; як сидів він у моїй комірчині, йому схотілось пити, а я не : знала, де швидше дістати води чи вина, не хотіла, щоб пані і мене побачили (а вони та були в залі); от я згадала, що бачи- і ла у вас на вікні слоїк із водою, та і взяла; воду він випив, а ) слоїк я на місце поставила. Ви ще допіру так за ту воду гри- мали. Каюся, пане, що согрішила, та де ж той чоловік на і світі, щоб був зовсім без гріха? Прикро мені, що я ту шкоду і зробила, а з неї тепер таке лихо постало, що Руджієрі, може, й головою накладе. Простіть же мені, благаю, і дозвольте ] піти порятувати його, - зроблю вже, що зможу. і

Вислухавши її, лікар, хоч і був сердитий, одказав жартів- ' ливо: І