Слава ЗСУ!

Але воно знайшлося. Так само швидко, як давно колись, коли він іще малим іноді допомагав своїм матері й батьку знаходити загублені ними речі.

— Вислухай-но мене, Доку, — почав він, відпускаючи Джона. — Ти тоді був розхвильований через того хлопчика з Гушером.

Джон відступив від нього.

— Про що це ти таке говориш?

— Я неправильно вимовляю цю назву, сам розумію. Хвороба Гашера? Глачера? Щось таке з кістками.

У Джона аж щелепа відпала.

— Ти говориш про Нормана Ллойда?

— Якщо його так звуть.

— У Нормі хвороба Гоше. Це розладнання ліпідного обміну. Спадкова й дуже рідкісна хвороба. Спричиняє збільшення печінки, неврологічні розлади і призводить зазвичай до ранньої, прикрої смерті. У бідного хлопчика буквально скляний скелет, і схоже на те, що він помре раніше, ніж йому виповниться десять років. Але звідки ти міг про це дізнатися? Від його батьків? Але ж Ллойди живуть аж ген у Нешуа[109].

— Ти тоді хвилювався, бо мусив з ним побалакати… смертельно хворі тебе завжди рішають глузду. От тому-то ти тоді й зайшов до вбиральні з Тиггером помити собі руки, хоча вони й не потребували миття. Ти зняв годинник і поклав його на горішню поличку, на якій вони там тримають отой бридотний дезінфектант червоного кольору, що його треба вичавлювати з пляшечки. Я не знаю його назви.

Джон Д. дивився на Дена, як на божевільного.

— У якому саме шпиталі лежить той хлопчик? — запитав Ден.

— В «Елліоті»[110]. Час збігається, тільки я тоді зайшов помити руки до тієї вбиральні, що в педіатрії біля сестринської. — Він на мить задумався. — А дійсно, здається, там на стінах якраз персонажі з «Вінні-Пуха» Мілна. Але якби я зняв там годинника, я б про це па… — обірвав він себе.

— Та ти ж і пам’ятаєш, — сказав Ден, усміхаючись. — Ось ти й згадав. Хіба не так?

Джон відповів:

— Я запитував про свій годинник у кімнаті знахідок в «Елліоті», а також у Бриджтоні та в Центральному шпиталі Нью-Гемпширу. Безрезультатно.

— Гаразд, тоді, може, хтось зайшов, побачив його і привласнив. Якщо так, тоді фортуна обернулась до тебе гузном… але ти можеш принаймні розповісти своїй дружині, що трапилося. І чому так трапилося. Ти думав про того хлопчика, вболівав за того хлопчика і забув надягти годинник назад на руку, перед тим як звідти вийти. Якнайпростіше. Агов, та, може, він і зараз там лежить. Полиця та висока, і навряд чи хтось користується отим лайном у пластикових пляшечках, коли біля раковини там висить дозатор з рідким милом.

— То «Бетадин», на тій полиці[111], — сказав Джон. — Так високо, щоб діти не могли дістати. Я ніколи на нього не звертав уваги. Але… Дене, ти коли-небудь був у «Елліоті»?

Це було не те питання, на яке йому б хотілося відповідати.

— Просто перевір ту полицю, Доку. Можливо, тобі пощастить.

3

Наступного четверга на збори «Ми вивчаємо тверезість» Ден приїхав рано. Якщо доктор Джон вирішив пустити на пси свій шлюб, а можливо, й власну кар’єру, через пропажу якогось семисотдоларового годинника (алконавти банально псують собі шлюби й кар’єри через менші дрібниці), значить, каву зараз заварюватиме хтось інший. Але Джон був на своєму місці. І годинник на ньому.

Цього разу ініціатором обіймів виступив Джон. І то вельми щирих. Ден мало не очікував, що зараз отримає пару галльських поцілунків у щоки, але Док Дж. його відпустив.

— Він лежав саме там, де, ти сказав, він може бути. Десять днів — і все ще на місці. Це наче чудо якесь.

— Нє, — заперечив Ден. — Більшість людей рідко дивляться вище лінії свого погляду. Це доведений факт.

— Як ти дізнався?

Ден помотав головою.

— Не можу пояснити. Подеколи я просто знаю, і все.

— Як я можу тобі віддячити?

Це було те питання, якого Ден очікував, на яке сподівався.

— Дотриманням дванадцятого кроку, дурнику.

Брови Джона Д. злетіли вгору.

— Анонімністю. Якщо сказати односкладно: ані пари збіса з вуст.

На обличчі Джона розквітло зрозуміння.

— Це мені легко.

— Добре. Готуй тепер каву. Я розкладу книжки.

4

У більшості груп АА Нової Англії річниці називають днями народження і святкують їх після зборів з пирогами. Невдовзі перед тим, як у такому ж стилі мали відсвяткувати третій рік Денової тверезості, до Джона Далтона, — відомого в різних колах як доктор Джон або Док Дж., приїхали Девід Стоун і прабаба Абри, щоб запросити його на інший день народження. Мова йшла про святкування родиною Стоунів триріччя Абри.

---

  109 Nashua — засноване у XVII сторіччі місто на півдні Нью-Гемпширу на кордоні зі штатом Массачусетс.

  110 Elliot Hospital — заснований 1890 р. шпиталь у місті Манчестер, найбільшому в Нью-Гемпширі.

  111 «Betadine» — торгова назва антисептичного, антимікробного препарату повідон-йоду.