Слава ЗСУ!

Всім людям зичучи добра:

«У добрий час, у добрий час,

Усі багатства ці для вас!»

Та злото потрапля до рук І перелюбців, і злодюк,

Залізо ж корисне для вбивць,

Для всьогосвітніх кровопивць,

А хто три заповіді вже Зламав — до інших байдуже!

Та нас у тому не виніть;

Ми терпимо, то й ви терпіть.

Велетні

На Гарці велетні живуть, їх люди дикими зовуть;

Ідуть гольцем, кремезні всі, Питають в первісній красі;

Соснина в кожного в руках, Пов’язка з віття на боках;

Таких фігур, таких постав У варті й папа сам не мав.

Хор німф

(танцюючи навколо великого Пана)

Привіт, привіт,

Наш Бог, наш пан —

Великий Пан!

В тобі ввесь світ!

Ідіть, летіть стрічать його,

Піснями величать його,

Бо добрий він, ласкавий він І любить радощів розгін.

Під неба дахом голубим Пильнує він свій красний дім,

Але струмок йому співа,

Вітрець дрімоту навіва...

І як опівдні він засне —

Ніде й листок не шелесне,

Замре в повітрі кожен рух,

Лиш чути квітів млосний дух;

Тоді і німфу, як закон,

Де б не була — змагає сон.

Коли ж зненацька гримне він,

Мов з неба грім, мов бурі дзвін,—

Охопить душу жах німий,

Всі розбігаються як стій,

І військо в полі никне вмить,

Герой збентежений тремтить...

Тож слава, слава славному!

Хвала йому і честь йому!

Депутація від гномів

(до великого Пана)

Там, де сяєвом блискучим Опівнічної доби Одкриваються знаючим Зачаровані скарби,—

Ми вартуєм в темних норах,

У печерній темноті,

Ти ж на сонячних просторах Роздаєш багатства ті.

Знов найшли ми в надрах темних Багатюще джерело:

В володіннях попідземних Ще такого не було.

Тож піди і скарб той вирий,

Що явила нам гора,

Царю щедрий, царю щирий,

До загального добра!

Плутон

(до герольда)

Тепер нам слід рішучості набратись,

Що б не було, нічого не лякатись І ждать, що нам ця хвиля принесе.

А щоб про це нащадки наші знали І дійсності химерою не звали,