Слава ЗСУ!

Ти в протокол пиши як єсть усе.

Герольд

(взявся за жезло, що його держить в руках Плутон)

Вже гноми Пана повели До вогнедишної скали;

Гуде, гогоче в глибині:

То вгору жбухають вогні,

То враз щезають десь на дні,

І отвір мороком зія —

То знов шугає полум’я!

Стоїть, чудуючися, Пан,

А справа й зліва б’є фонтан... Куди не глянь—дива кругом! — І Пан нагнувсь над джерелом, Углиб цікаво загляда;

І раптом — пада борода!

Чиє ж то підборіддя там?

Мерщій закривсь, не видно нам. Та ось нечувана біда:

Летить назад та борода,

Уся в огні, і вже пала Вінець круг царського чола,

І тлум тривога обняла...

Усі біжать вогонь гасить,

І всіх вогонь глитає вмить,

І маскарадна вся товпа В огненнім морі потопа...

Та що за вістка проліта Від вух до вух, із уст в уста?

0 ноче люта, ноче зла,

Яке ти лихо принесла!

Настане день, і всяк узна,

Що склалася біда страшна; Усюди чується мені:

«То цісар, цісар ув огні!»

Бодай не чуть таких новин! —

З усім двором затне він...

Будь проклят, хто його призвів, Щоб він смолистий хмиз одів

1 нас завів в огонь і дим,

У ?валт і рев, на згубу всім...

О юність, юність! Та коли ж Ти загнуздаєш буйність смілу?

О владо, владо! Та коли ж Ти поєднаєш ум і силу?

Уже і ліс кругом зайнявсь, Вогонь до стелі аж доп’явсь;

Усе жахтить, усе пала,

Усе згорить, усе дотла!

До краю будемо страждать,

Бо нізвідки рятунку ждать.

Цей пишний двір — жахлива річ! — Візьметься попелом за ніч.

Плутон

Налякались — годі, годі,

Зараз стану я в пригоді!

Вдар, як грім, святе жезло,

Щоб землею затрясло!

Вітре, широко дмухни,

Прохолоди нажени!

Риньте хвилями, тумани,

Те кипіння полум’яне Вогким валом обгорніть!

Ви, летючі хмари-тучі,

На підмогу поспішайте,

Все зрошайте, погашайте Дику ярість огневиці І в зірниці-блискавиці Блудний пломінь оберніть!

Схочуть духи нам нашкодить —

В поміч магія приходить.

САД ПРИ ПАЛАЦІ

Сонячний ранок»

Цісар, придворні, Фауст, Мефістофель, одягнені пристойно і скромно, обидва навколішках.

Фауст