Слава ЗСУ!

Красуню пишну здибаєш нараз:

З-під віяла так і стриже очима —

Чи в тебе є цидулка та значима?

І якщо є, то й без палких промов Здобудешся у неї на любов.

Ховатимуть за пазухою дами Листочки їй з любовними листами,

У псалтирі з собою панотці Носитимуть побожно папірці,

І в чересі червінці та дукати Вже вояків не будуть отягчати.

Пробач, якщо деталями дрібними Я знижую цей чин неоцінимий.

Фауст Дармуючи у нутрощах землі,

Скарби лежать у тебе немалі:

І найсміліші поривання мислі Тому багатству рамки надто стислі,

Й найвищої фантазії політ Не сягоне у той безмірний світ,

Але для духу віщого провидця Все втаєне повинно проявиться.

Мефістофель Цей папірець, що за метал стає, Зручний такий — всі бачать, що в нім є; Не треба тут міняться, торгуваться, Лиш знай вином чи ласками впиваться. Схотілось злота — до міняйла йди,

А там нема, то вириють завжди Якийсь клейнод, любенько закладуть І за папір, що треба, віддадуть;

Невіра набереться сорома —

Білети будуть визнані всіма,

І у твоїй державі, безумовно,

І золота, й паперу буде повно.

Цісар

Це щастя край завдячує лиш вам,

І я за те винагороду дам.

Ви будете обидва з цеї миті Охороняти надра скарбовиті.

Ви знаєте й місця, і слушний час —

Усі розкопки йтимуть через вас. З’єднайте ж ревно ви свої зусилля, Нехай навкруг розіллється довілля, Нехай земний і попідземний світ Вщасливлюють у спілці людський рід.

П ідскарбій

(до Фауста)

Вітаючи колегу-ворожбита,

Я обіцяю в злагоді з ним жити.

(Виходить з Фаустом).

Цісар Я обділю все панство дворове, Признайтесь лиш, хто як мій дар вживе.

Паж ( приймаючи)

Гулятиму я ввечері і вранці.

Другий (те ж саме)

Я накуплю гостинчиків коханці. Підкоморій (бере)

Тепер я вина питиму не прості. Другий (теж)

Награюся я до несхочу в кості.

Васал ( подумавши)

Я викуплю свій замок і ?рунти. Другий (теж)

Я скарб у схові буду берегти.

Цісар

Я сподівавсь од вас нової дії.

Але, мабуть, не справдяться надії.

Бо бачу вже — хоч скарбу й набули, Лишилися ви тими, що й були.

Блазень

(надходить)

Ти ж ласкою й мене не обминай.

Цісар

Всім милостям один у тебе край.

Блазень Що за листи — не втямлю я ніяк...

Цісар