Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Я знаю — все процвиндриш ти, пияк.
Блазень Якісь чудні, непевні ті дари.
Цісар
Це все тобі; коли дають — бери.
( Виходить)
Блазень То це б мені п’ять тисяч привалило!
Мефістофель Що, вже воскрес, ходяче ти барило?
Блазень Ще й як воскрес — з принесенням дарів!
Мефістофель Ти з радощів великих аж упрів.
Блазень Невже усяк за гроші це вважа?
Мефістофель Купуй за них, чого живіт бажа!
Блазень І дім, і поле зможу я купить?
Мефістофель Авжеж, аби було чим заплатить.
Блазень І замок, гай, і став, і сіножать?
Мефістофель Іч, захотілось блазню панувать!
Блазень Сьогодні ж я маєток загорну! (Виходить).
Мефістофель
(один)
Губу наш дурень має не дурну.
ПОХМУРА ГАЛЕРЕЯ Фауст, Мефістофель.
М ефістофел ь
Чом тягнеш ти мене в ці ходи хмурні? Чи ж там не весело тобі,
У легковірній і безжурній Цяцькованій двірській юрбі?
Фауст
Облиш про те; мені ці фрази Давно обридли до відрази;
Вживав ти їх було й колись,
Аби від діла відмогтись.
А тут нагальна справа є —
Вже каштелян просвітку не дає,
Бо цісар, каже, дав такий наказ,
Щоб вивели з тобою ми нараз
Взірці краси — Гелену та Парка — Перед вельможним панством напоказ. А нум за гуж! Дав слово, то кріпися.
Мефістофель Даремно ми за діло це взялися.
Фауст Та це ж од витівок твоїх Всі стали тут химерувати;
Мн спершу збагатили їх,
Тепера мусим розважати.
Мефістофель
Гадаєш ти, що це пусте?
Б, ні, круті нас ждуть пороги І неторовані дороги,—
Ще й карка зломиш, як на те.
Гелену визвать — замисел хороший, Та це тобі не паперові гроші. Примари-мари і чортів-хортів Я дам тобі, аби лиш захотів,
Алей найкраща вродою чортиця На героїню, певне, не згодиться.
Фауст Ну от, ізнов тієї заспівав!
Ти завше повен сумнівів, обав, Знаходиш скрізь уявні перешкоди, Щоб після брать заради нагороди.
Не огинайсь, негайно, без крутні Повинен ти зробити все потрібне.
Мефістофель
Поганський світ не піднята мені,
І пекло там зовсім осібне Та рада є.
Фауст Кажи скоріше, ну!
Мефістофель
Одкрию я велику таїну:
Без простору й часу, у самотині Царюють десь од правіку богині;
