Слава ЗСУ!

Мефістофель Як так — сам чорт не знає, що робити.

Бакаляр Не схочу я —\'то й чорта вже чортма. Мефістофель (набік)

Той чорт тебе підсяде жартома.

Бакаляр

Це — юності покликання й порив!

Де взявся світ? Це ж я його створив,

Я вивів сонце із безодні вод,

Я місяця підняв на небозвод,

Д ля мене день засяв і щезла мла, Земля зазеленіла, зацвіла,

І, щоб потішить мій натхненний зір, Заграло небо безліччю сузір;

Не хто, як я, дав мислі вихід знов З філістерства тісних, щімких оков;

А сам я повен благородних дум,

Іду, де зве мене свободний ум,

Іду — і дух угору підійма,

Переді мною світ, а ззаду тьма.

((Іде). Мефістофель Іди собі, чудний гордяче!

Сказав би я тобі, одначе:

Чи мислиш ти дурне, чи мудре щось,Ця мисль уже була колись в когось. Та це ні крихти нам не шкодить,

Ще рік, ще два — і зміниться воно: Хоч як безглуздо сусло бродить,— Виходить все одно вино.

(До молоді в партері, що не аплодує).

Вам не до мислі виклад мій?

Ну, добре, добре, дітки милі... Вважайте — чорт уже старий І тільки старшим зрозумілий.

ЛАБОРАТОРІЯ В СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ СТИЛІ

Громіздкі й неоковирні пристрої ДЛЯ фантастичних цілей.

Вагиер

(край вогнища)

Дзвенить дзвінок як в божевіллі, Здригають стіни закоптілі;

Не можуть довго вже тривати Чекання вимучені хвилі.

Струмує світло бліднувате,

Засяла колби середина —

Мов жевріє жива жарина,

Он, мов карбункул, вже блискоче Проміння в темряві уроче.

А от і білий пломінь блима —

Коли б хоч цей раз не погас!

Ой, пробі! Грима хтось дверима...

Мефістофель Вітаю вас у добрий час!

Вагнер

(боязко)

Вітаю й вас — це зоряна година!

Та тихше лиш, мовчіть і не дишіть! Велике диво твориться в цю мить.

(тихше)

Яке ж би то?

Вагнер (ще тихше)

Тут робиться людина.

Мефістофель

Людина? Ну?! Та в димній тій дірі Для любощів умови невигідні.

Вагнер Бігме! Зачаття способи старі Ми визнали за дурощі негідні.

Той ніжний пункт, звідкіль життя все йшло, Те нутряної сили джерело,

Що для відтворень і давало й брало,

Близьке й чуже засвоюючи дбало,—