Слава ЗСУ!

Колег античних не люблю чогось.

Гомункул

Північний захід — край твій, Сатано, Південний схід одвідать нам дано.

В долині там Пеней тече поволі Через гаї й лани широкополі;

Там рівнява прослалась аж до скал,

Де вікопомний височить Фарсал.

Мефістофель

Стій, стій! Не хочу я оповіданнів Про боротьбу рабів проти тиранів.

Аж нудно — ледве бій оце пройшов,

Вони знічев’я заведуться знов;

Ніхто з людей і не підозріває,

Що Асмодей усе те витіває.

Неначе йде за волю боротьба,

А придивись — дубасить раб раба.

Го м у н к у л

Та цур їм всім — така вже людська вдача. Ізмалку в них, як знаєш, бийсь, борись, То, може, в люди й виб’єшся колись... Цього б ось нам підвести — от задача.

Як маєш лік — давай сюди мерщій,

А якщо ні, я випробую свій.

Мефістофель

Я знаю штучки брокенські, германські,

Та не пройду крізь засуви поганські. Мізерний люд та навісна гречва,

А почуття нестримно порива,

В гріхи веселі хоч кого принадить,

А в нас похмурість тим гріхам лиш вадить. То що ж робить?

Та ти ж відомий зух,

До фессалійських чарівииць-відюх Ти б залюбки поженихався.

Мефістофель

(хтиво)

До фессалійських чарівниць? Авжеж! Цього я здавна добивався.

Ніч в ніч із ними не вживеш,

Не хочу я тії турботи,

А для охоти, так,— не проти...

Гомункул

Розкинь свого плаща скоріш.

Він понесе, як і раніш,

Тебе із другом на зальоти;

Я присвічу.

Вагнер (боязко)

А я?

Гомункул А ти

Тут дома мусиш в лад все привести.

Бери старі пергамени у руки,—

Життя, мов, можна скласти так і так,

І щоб добрать потрібної сполуки,

Зважай на «що», ще більш зважай на «ял». А я піду в світи шукать пригоди, Поставлю, може, крапку ту над «і». Велику ціль досягнемо тоді,

За ревний труд діждемся нагороди,—

1 честі, й слави, і добра без меж,

А може, ще знання й чесноти теж. Прощай!

Вагнер ( смутно)

Прощай! Тяжке мені розстання. Боюсь, що бачу я тебе востаннє.

Нум до Пенею, та прямцем! І дядько буде родич милий.

(Ad spectiatores).