Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Там молиться отцю старенька баба, Щоб він нарешті лікарів направив, Цілить, а не вбивать людей наставив,
1 тим себе на всі віки прославив.
Навряд чи є ще хоч одна сивіла,
Щоб так, як Манто, пособить уміла; Вона вже певно дасть такого зілля,
Що вилічить тебе від божевілля.
Фауст
Не треба ліків! Розумом я світлий!
Хіба ж мій намір, як у інших, підлий?
Хірон Не дай зневаги помочі святій. Приїхали... Злізай мерщій!
Ти мчав мене по рінявій ріці,
Куди, скажи, прибились ми вкінці?
Хірон
Отут, поміж Олімпом і Пенеєм, Стялись колись Емілій із Персеєм;
За царство неосяжне йшла в них пря, І переміг громадянин царя.
Дивися вгору! Бачиш, на вершині Видніє храм у місячнім промінні.
Манто
(марить всередині храму)
Від тупу кінських ніг Гуде святий поріг;
То півбоги серед ночі.
Хірон
Це ми!
Розплющуй лиш очі!
Манто ( прокидається)
Вітаю! Ти таки сюди.
Хірон Твій храм на місці, як завжди.
Манто Блукаєш, як раніш, невтомно?
Хірон
Ти все сидиш сумирно, скромно,
А я все мчусь, як той Пегас.
Манто
Я все сиджу, хай мчиться час.
А це хто?
Хірон
Ночі цеї вир Йому душевний збурив мир;
Гелени хоче цей шалений,
І, щоб добутися Гелени,
Удався він оце до мене;
Йому полікуватись випада.
Манто Люблю, хто неможливого жада.
Хірон уже помчав далеко.
Манто
Ходи сюди і радуйся, причинний:
Цей темний хід веде до Прозерпіни; Там під горою, в хмурій глибині,
Вона все жде на знаки потайні.
Туди вже раз Орфея я водила;
Не розгубись, як він... Сміліш до діла!
(Спускаються вглиб).
НА ГОРІШНЬОМУ ПЕНЕЇ Як раніше.
Сирени
Гей у хвилі, у Пеней! Поринаймо, виринаймо,
Любим співом потішаймо Тих зневірених людей!
Без води нема пуття!
Линьмо всі в Егейське море, Там потоне всяке горе У відрадощах буття!
