Слава ЗСУ!

Нам же кайдани.

Ждемо ми спасу Слушного часу.

Івікові журавлі

Крики, зойки передсмертні — Вороги немилосердні!

Лопіт крил, страшна яса Устає під небеса.

Вже тих селезнів побили,

Що аж хвилі зчервоніли;

Ті потворні коротишки, Товстопузі кривоніжки,

Хижаки, до крові ласі,

Рвуть їх пір’я на окраси.

Гей до нас, пернаті друзі!

В непохитному союзі Захищаймо спільну справу, Відомщаймо всіх по праву.

Хай скарає лютий гнів Наших ницих ворогів!

(Курличучи, розлітаються різно). Мефістофель

(нарівнжя)

На півночі навик я до відьом,

А тут між духів чуюсь чужаком.

Нема як Блоксберг — ніби рідний дім, Ти знаєш всіх, і сам відомий всім.

Там Ільза вік на камені сидить,

І Генріх на своїм шпилі не спить;

Хоч дмуть на Бленд пельки Хропунів, Там все стоїть десятками віків.

А\'тут ідеш, і хтозна-звідкіля Беруться складки, брижиться земля. По рівному я йшов, і, мов на зло,

У мене ззаду гору піднесло;

Воно не скільки там і висоти,

А сфінксів тих я можу й не знайти... Долиною палають скрізь огні, Навкруг снуються привиди чудні.

Ось гроно краль примхливо-чарівне Гука й тіка — приваблює мене.

Гайда до них! У кого сильна хіть,

Той повсякчас до насолод спішить.

JI а м і ї

(приваблюючи Мефістофеля)

Біжімо далі В веселім шалі!

На хвилю станьмо,

Назад погляньмо...

Це ж насолода:

Той гріховода,

Старий, плюгавий Та ще й кульгавий,

Летить за нами Немов без тями.

Не раз спіткнеться,

Впаде не раз,

А все женеться —

Кортить до нас.

Мефістофель ( пристає)

Бодай вам грець! З Адама плем\'я кляте Привчилося чоловіків звабляти!

На старощах ізнов ума рішивсь...

Чи мало ж я іще у дурні шивсь?

І знаєш же, що шваль то непутяща, Шнуровані, фарбовані ледаща,

Аби схопив котору навмання,— Посиплеться зусюди порохня...

Назнався вже, набачився задосить,

А свиснуть, стерви,— враз до танцю зносить.

Л амії

( спиняються)

Стій! Він стоїть, задумався, поник...