Слава ЗСУ!

Чи згодні ви на те?

Одна

Ну, сестри, як?

Інші

Аби без ока й зуба — хай і так.

Мефістофель Позбавитись найкращої оздоби —

Не буде досконалої подоби.

Оди а

Ти з двох очей одно собі заплющ Та Ікло з рота вискали чимдужч,—

І, в профіль глянуть, будеш акурат На нас похожий, ніби рідний брат.

Мефістофель Я рад! Хай так.

Форк іад и Хай так!

Мефістофель

(як Форкіада у профіль)

Я мов картина —

Хаосова улюблена дитина!

Форк іад и Тут троє нас — і всі Хаоса діти.

Мефістофель Пошився я — ганьба! — в гермафродити.

Форк іад и

На нову трійцю просто глянуть любо — Тепер у нас два ока і два зуби.

Мефістофель

Всіх поглядів я мушу уникати,

Хіба піду в аду чортів лякати.

(Пішли геть).

СКЕЛЯСТІ ЗАТОКИ ЕГЕЙСЬКОГО МОРЯ

Місяць підбився в зеніт.

Сирени

(лежать по скелях, співають у супроводі флейт)

Як тебе колись, бувало,

З неба зводили зухвало Фессалійські чарівниці,—

То й тепер поглянь, царице,

З пітьми ночі вниз на хвилі, Млистим блиском заяскрілі,

І осяй в’юнкий народ,

Що вигулькує із вод.

Ми у тебе служба пильна,

Будь же, Луно, нам прихильна!

Нереїди і тритони

(як морські дивогляди)

Залунали дзвінко тони На усі морські затони, Добриніли аж до дна...

Ми покинули глибини,

Захист наш од хуртовини,

Зве нас пісня чарівна.

Для врочистої нагоди Повдягали ми клейноди — Злото, перли, самоцвіти І намисто коштовите,

Безліч рідкісних окрас...

Ви скарби ті наспівали,

Як мандрівців чарували,—

Все те маємо од вас.

Сирени

Знаєм ми, що в синім морі Риби грають на просторі, Ходять вільно вшир і вглиб.

Ви вдягли коштовні шати, Тільки ми б хотіли взнати,

Що значніші ви од риб.

Щоб ті сумніви розбити,

Нашу вищість появити Вже й раніше ми могли б.

Браття, сестри, нумо, швидко, Попливімо — буде видко,