Слава ЗСУ!

І заживе в цім краї, як у раї...

Нехай лютують хвиль скажені зграї,

Хай спробують де греблю ту прорвать — Здолає гурт прорив затамувать.

Служить цій справі заповідній —

Це верх премудрощів земних:

Лиш той життя і волі гідний,

Хто б’ється день у день за них.

Нехай же вік і молоде й старе Життєві блага з бою тут бере.

Коли б побачив, що стою З народом вільним в вільному краю,

Тоді гукнув би до хвилини:

Постій, хвилино, гарна ти!

Ніяка вічність не поглине Мої діла, мої труди!

Провидячи те щасне майбуття,

Вкушаю я найвищу мить життя.

Фауст заточується. Лемури підхоплюютьйого і кладуть на землю.

Мефістофель

Утіхи, щастя — все йому в ненасить, Жаги ніколи спрагнений не вгасить; Бідаха рветься зупинить Пусту, благу останню мить!

Боровся він зо мною скільки сил,

Та час — за нас: упав старий на діл. Годинник став...

Хор

Вже eras! Мовчить, немов* могила. Стрілки зронив.

М ефістофел ь Зронив! Прийшла жадана хвиля.

Хор

Усе пройшло.

Мефістофель

Пройшло! То звук пустий.

Як так пройшло?

Адже ж пройшло — це те ж, що й не було.

Все, що твориться, що існує,

Колись унівець поверну я!

«Пройшло, пройшло!» І що б це означало? Усе одно, що й зовсім не бувало,

А крутиться все круга — мов і є...

Одвічна пустота — прихилище моє.

ГРОБОКЛАДИНИ

Лемур

(соло)

Це хто спорудив тут йені Хоромину ледачу?

Лемури

(хор)

Лежи там мовчки в савані,

Ще маєш ти удачу!

Лемур

(соло)

Де ж дівся бархат, де брокат?

Чом меблів тут не бачу?

Лемури

(хор)

Усе те бралось напрокат,

І все пішло на віддачу. Мефістофель

Ось тіло вже лежить, а дух втекти готов, Криваву підписку я пред\'явити мушу; На жаль, тепер є тисячі відмов,

Аби відняти в чорта душу.

Пустились ми старих шляхів,

А по нових — слизька дорога;

Колись би все я сам зробив,