Слава ЗСУ!

В кайдани пристрастей закутий, Зболівся, змучився ти вкрай... Втамуй, о Боже, біль мій лютий І серце ласкою осяй!

Pater seraphic us

(середня сфера)

Що там грає-виграває В світлій хмарці ранковій,

Що з-за бору випливає?

То маленьких духів рій.

Хор блаженних немовлят

Батьку любий! Де ми? Хто ми?

1 куди нам путь лежить?

Ми нічого не свідомі,

Тільки знаєм: щастя жить!

Pater seraphicus

Опівночі ви вродились,

В зеленочку відцвіли;

Батько-мати там лишились,

Вас же ангели взяли.

Ви зближаєтесь сміливо —

Той, хто любить, вас притяг;

Та — щасливі! Не були ви На крутих земних путях.

Щоб освоїтися з ними,

В очі досвідні ввійдіть І моїми — як своїми —

Наоколо поглядіть.

(Сприймає їх у себе).

Ось дерева, гори-кручі,

Онде бистрень клекотить, Прямовисно вниз летючи,

Щоб дорогу скоротить.

Хор блаженних немовлят

(зсередини)

Все тут грізне і зловісне,

Хоч і повне красоти...

Вже нам острах серце тисне,— Любий, добрий, відпусти!

Pater seraphicus

В вищі сфери підійміться,

Ростучи там без кінця,

Наскрізь силою пройміться,

Що виходить од Творця.

В оболоні ефіровій,

Духом благісним натхненні,

В вічнім сяєві любові Вічно будете блаженні.

Хор блаженних немовлят

(в* ючись круг найвищої вершини)

Взявшись за руки,

Побожний хор створім, Врочисті звуки У небеса знесім!

І нелукавим Вірмо словам:

Той, кого славим,

Явиться нам.

Ангели

(ширяють у вищій атмосфері, несучи безсмертну частину Фауста)

Далося нам із лиха пут Шляхетний дух розкути: Стремління вічне й ревний труд Сподобляться покути.

Любов одвічная над ним, Пильнуючи, витає,

І сонм святих псалмом гучним Прибулого вітає.

Молодші а н гел и

Ці троянди, дар покутний Грішниць, каючихся щиро,

Тут явили чар могутній — Довершили подвиг віри:

Врятували скарб душевний.

Де кидали ми ті квіти,

Упадали пекла діти;