Слава ЗСУ!

ПРОЛОГУ ТЕАТРІ

Написаний теж 1797 р. не без впливу драми давньоіндуського поета Калідаси «Сакунтала». Разом з тим у «Пролозі» знайшов відображення досвід Гете як театрального директора, а також його погляди на мистецтво взагалі. В цей час Гете вважав, що справжній художній твір виникає як рівнодійна трьох сил: генія (поет), мистецтва як уміння (комік) І мистецтва як ремесла (директор). Постать коміка дечим натякає на образ Мефісгофеля, поет багато в,чому нагадує Фауста.

...Із неба через землю в пекло, — Мається на увазі не шлях Фауста згідно з відомою середньовічною легендою, а широта задуму трагедії.

ПРОЛОГ НА НЕБІ

Написаний близько 1800 р. Як указував сам Гете, цей пролог навіяний аналогічною сценою в біблійній книзі Іова, де диявол спокушає людину з Божо! волі. Ім\'я Мефісгофеля запозичене з народної легенди; етимологія його неясна. Пропонувались тлумачення: мефізтофель (сер.) — руїнник-брехун; ме-фаустофілес (гр.) — не Фауста #руг тощо.

Могутнім громом серце грас /В гучному хорі братніх сфер... — Поняття гармонії сфер запозичено з учення піфагорійців, згідно з яким число, як суть буття, лежить в основі як музики, так і всієї світобудови. Пор. першу дію другої частини трагедії, де громохкий гомін вістує схід сонця.

...Нехай тоді плазує у пилу, /Як та змія, моя тітуся. — Згідно з Біблією, диявол спокусив Єву й Адама в образі змії, за що Бог прирік їй «плазувати на животі і їсти землю до кінця віку».

ЧАСТИНА ПЕРША

ДІЯ ПЕРША ніч

Сцена складається з двох частин, написаних у різний час: перший монолог, викликання духа і діалог з Вагнером написано 1774 — 1775, решта — 1797 — 1801рр.

У цих мальованих иіибках /Небесний світ — і той зачах! — В готичних будівлях часто застосовувались кольорові шибки.

...Цей Нострадамів віщай твір /Тобі відкриє таїну. — Нострадам (точніше, Мішель де Нотр Дам) — сучасник історичного Фауста, лейб-медик І астролог французького короля Карла IX, автор відомих пророцтв (1503 — 1556).

Розкриває книгу і бачить знак макрокосму. — Згідно з містично-кабалістичним «ученням» Існує три світи: елементарний (стихійний, матеріальний), небесний і наднебесний (духовний), що разом становлять великий світ — макрокосмом Все, що є в однім із тих світів, має аналоги в двох Інших, і всі три світи в постійній взаємодії, яку Гете виразив тут за звичаєм давніх магів образами духів, що «в льоті стрічнім міняють кінви золоті>. Знак макрокосму — шестикутна зірка.

Тепер збагнув я сенс премудрих слів: /«В світ духів можна прозирнути...» — Перевіршована цитата з Сведенборга, шведського натураліста й містика (1688 — 1772), «вчення» якого було дуже популярне наприкінці Х?ІП ст. Згідно з цим «ученням», потойбічний світ складається з об’єднань духів, які населяють різні стихії; духовидці можуть спілкуватися з духами лише певної, доступної для них сфери, І то за умови досягнення ними вищої міри моральної досконалості. Гете як учений неодноразово виступав проти спіритизму Сведенборга, але у «Фаустові» він у раді місць використовує деякі його положення як поетичні образи д ля змалювання «потойбічного світу».

...Ткання мінливе,/Життя бурхливе... — У Гете часто зустрічається образ природи як велетенського ткацького верстата. Німецьке слово weben (ткати) може значити також «снувати», «ширяти»; Гете вживає його на означення всякого стихійного ритмічного руху.