Слава ЗСУ!

Оце такі в яги служки.

(До звірів).

Немає дома господині?

Звірі

В гостині!

Крізь димар Пішла аж до хмар!

Мефістофель Чи довго ж буде там баритйсь?

Звірі Та поки будемо тут грітись.

Мефістофель

(до Фауста)

Ну, як тобі оці звірята?

Фауст

Чи де ще є подібна бродь?!

Мефістофель

Б, ні, із ними говорить,

То це мені з відрад відрада!

(До звірів).

Скажіть же, кляті потерчата,

Що вам тут дідько заварив?

Звірі Нізчимну юшку для старців.

Мефістофель Тоді в вас публіки багато!

М а в п і й (підліз і лащиться до Мефістофеля)

Зіграймо у кість Мені на користь —

Дай виграти грошей!

Я дурень в біді,

А стану тоді Розумний, хороший.

Мефістофель

Була б щаслива мавпа, як ніхто, Коли б уміла грати у лото.

Тим часом мавпенята грають великою кулею і викочують її вперед.

М а в п і й

Оце земля:

Летить, кружля,

Не знає впину;

Бряжчить, як скло,

Бо в ній дупло На всю нутрину;

Блищить, мигтить,

Кругом ряхтить,—

Гляди, мій сину,

За рухом стеж,

Бо розіб’єш Її до решти І сам за те ж Тоді помреш ти.

Мефістофель Це що, решето?

М а в п і й

(здіймає решето)

Як злодій хто —

Воно ураз покаже.

(Біжить до мавпи, щоб та подивилась крізь решето).

На, глянь в решетоГ Ну, злодій хто?

Хоч знає, не каже!

Мефістофель (підходить до вогню)

Це що за збан?

М а в п і й Який ти дурбан!

Та це ж казан.

Чудні в тебе мислі!

Мефістофель Яке ж ти мурло!

М а в п і й

Ось на помело

Та й сядь тут у кріслі.

(Садовить Мефістофеля на крісло).

Фауст