Слава ЗСУ!

Ці найкоштовніші з окрас...

Маргарита

Хоч раз мене згадайте при нагоді,

А я про вас гадатиму всякчас.

Фауст Не часто ходиш ти гуляти?

Маргарита

Та в нас хазяйство не яке,

Але, нівроку, клопітке:

В нас наймички нема; сама вбирай у хаті, Сама вари й печи, сама і ший, і мий,

А мати в мене ще такі чепуркуваті,

Що Боже крий!

А стан у нас не дуже і скрутний;

Таки не гірш, як у людей, достаток:

Од батька нам оставсь порядний статок — Будинок свій, садок при нім густий.

Тепер уже спокійні дні настали В солдатах братик мій,

Сестричку поховали...

Мені з тим дитинчам був клопіт немалий, Та я б воліла з ним возитися і далі — Воно...

Фауст Таке, як ти, було мов янголя... Маргарита

Мене любило дуже те маля.

Воно знайшлось уже по смерті тата.

А мамі тяжко так прийшлось —

Вже думали, що їй більш рясту не топтати, Але таки очуняла якось.

Куди вже їй було гадати Те пташенятко годувати!

От я й давай його тоді Поїть на молоці й воді...

В моїх руках воно й росло —

Таке гарнесеньке було...

Фауст

Ти щастя чистого зазнала.

Маргарита

Та й горя гіркого немало.

Вночі, було, по десять раз встаю Я до колиски немовляти;

І напою,

Й візьму до себе, і давай люляти;

А як кричить, беру я лялечку свою Та й ну по хаті взад-вперед гуляти...

А вранці вже над ночвами стою,

А там базар, а там в печі попорай —

І так щодня, сьогодні, як і вчора.

Отак-то, паночку, доводиться усяк.

Зате вже всмак їси і спочиваєш всмак.

Проходять.

М а р т а

Все винуваті бідні ті жінки,

Bee кривдять їх старі холостяки.

Мефістофель

Як хто натрапить на таку, як ви,

То зразу вийде дур із голови.

М а р т а

Признайтеся, ви, може, щось найшли вже? Комусь-таки ви серце віддали вже?

М ефістофель

Так, власний дім і добра жінка нам,

Як той казав,— то скарб усім скарбам.

М а р т а Та я не те; чи вже ви почували?

Мефістофель Мене завжди і всюди шанували.

М а р т а